Ідея: світ такий глибокий і незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності й непевності.
Основна думка: засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми
Жанр: філософська лiрика.
Художні засоби вірша «Галерник»
алегорії: море – Всесвіт
порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді;
образи-символи: образ галери (човна) – символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом; галерник – людина у Всесвіті;
метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум;
полісиндетон –нагромадження у фразі сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу:
Ти могло б південні води
Перлами перевершити!
Дай же, о криваве море,
Відповідь; тобі не тяжко
Це вчинити, якщо правда,
Що і води мають мову.
Твір складається з трьох частин: вступу-експозиції, де змальовано становище та портрет галерника, монологу нещасного та заключної частини, в якій йдеться про те, як наглядач обірвав монолог героя.
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах».
Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми ігаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.
«Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки:
1) філософська проблематика;
2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя;
3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування);
Ранним утром проснувшись , я в первую очередь открываю шторы в своей комнате и смотрю в окно. Если погода солнечная то я просыпаюсь быстрее, настроение тот час же поднимается. Сделав зарядку и умывшись я иду завтракать, а там уже на стенах прыгают солнечные зайчики. Они словно играют со мной . Я сажусь за стол и у меня пока я завтракаю такое ощущение будто я в комнате не одна . По ом одевшись я иду а школу, и тут меня сопровождают солнечные зайчики. На уроках тоже самое , и так до самого вечера . День проходит с ними весело и быстро. А к вечеру они наверное устают и уходят спать, чтобы набраться сил и вернуться ко мне заново.
Свою повесть Франсуаза Саган начинает с эпиграфа: Прощай же грусть И здравствуй грусть Ты вписана в квадраты потолка Ты вписана в глаза, которые люблю, Ты еще совсем не беда.. . Поль Элюар Писательница одухотворяет чувство грусти. Оно является живым существом, с которым живет главная героиня повести. Ведь девушке 17 лет, она почти еще ребенок. Но совершает поступок отнюдь не детский. Вот она и грустит по ушедшему детству, по той чистой и наивной девочке, которая уже не вернется никогда. В минуты наедине сосвоей совестью Сесиль грустит о прекрасной женщине Анне, которую они с отцом походя погубили. Осенью в Париже девушка вспоминает Анну, и что-то захлестывает душу Сесиль. "Здравствуй, грусть! "
Тема: людина і Доля, драматизм людського життя.
Ідея: світ такий глибокий і незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності й непевності.
Основна думка: засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми
Жанр: філософська лiрика.
Художні засоби вірша «Галерник»
алегорії: море – Всесвіт
порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді;
образи-символи: образ галери (човна) – символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом; галерник – людина у Всесвіті;
метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум;
полісиндетон –нагромадження у фразі сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу:
Ти могло б південні води
Перлами перевершити!
Дай же, о криваве море,
Відповідь; тобі не тяжко
Це вчинити, якщо правда,
Що і води мають мову.
Твір складається з трьох частин: вступу-експозиції, де змальовано становище та портрет галерника, монологу нещасного та заключної частини, в якій йдеться про те, як наглядач обірвав монолог героя.
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах».
Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми ігаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.
«Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки:
1) філософська проблематика;
2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя;
3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування);
4) неоднозначність позиції автора.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/luyis-de-gongora-galernik-analiz