Чи до всіх людей можна ставитися гуманно? На перший погляд відповідь має бути ствердною, адже ніби всі люди здатні до співчуття. В ідеалі — так, але життя іноді вносить свої корективи..Таке важливе питання порушує у своїй новелі "Гер переможений" Л. Пономаренко.
У новелі визначається делікатна проблема. Головна героїня згадує про дитячі роки, які пройшли у невеликому містечкові. Там були полонені німці, які після закінчення Великої Вітчизняної війни будували житловий квартал. Полонені працювали сумлінно, "з любов’ю і розпачем". З любов’ю — тому що не вміли працювати погано, а розпач виникав через їхнє становище.
Привертає увагу образ тяжко хворого полоненого на ім’я Фрідріх. Навесні він скопав маленьку грядочку і посіяв нагідки. Фрідріх дуже любив своїх доньок, фото яких завжди було з ним. Він боявся, розуміючи, що може їх ніколи не побачити.
А діти, серед яких була і героїня новели, ненавидячи німців як ворогів, "розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці".
З часом жителі містечка вже не сердилися на німців. Вдови їх жаліли, іноді приносили їм їжу та одяг, роздивлялися фото їхніх дружин та дітей. Німці були щиро вдячні за увагу та турботу.
Як не дивно, у людей, які пережили війну, зникла ненависть до колишніх ворогів. Виявляється, навіть горе не знищує доброти душі. А співчуття залишається навіть у тих, хто зазнав страждання.
Фінал новели трагічний. Фрідріх повісився. Його поховали, просто укинувши в яму, навіть не насипавши горба. Воно й зрозуміло: він ворог, хоча й полонений.
Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.