Твір Акутагави «Павутинка» має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому, щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії, зокрема, з японської. Ця новела-притча була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата ів павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі, і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.
Фолькло́р (англ. folklore) — народное творчество, чаще всего именно устное; художественная коллективная творческая деятельность народа, отражающая его жизнь, воззрения, идеалы; создаваемые народом и бытующие в народных массах поэзия (предания, песни, частушки, анекдоты, сказки, эпос) , народная музыка (песни, инструментальные наигрыши и пьесы) , театр (драмы, сатирические пьесы, театр кукол) , танец, архитектура, изобразительное и декоративно-прикладное искусство.
Народное творчество, зародившееся в глубокой древности, — историческая основа всей мировой художественной культуры, источник национальных художественных традиций, выразитель народного самосознания. Некоторые исследователи относят к народному творчеству также все виды непрофессионального искусства (самодеятельное искусство, в том числе народные театры) .
Иванушка ,самый младший из трёх братьев,идёт сражаться с Чудом-Юдом,не смотря на то,что старшие братья не хотели брать его с собой-"молод ещё,да не опыта нет".А Иван один сражался с врагом и победил его,поэтому и имя ему дано,а братцы безымянные.Иван находчив и смекалист,он хитростью одолел чудо шестиглавое.Мужества Ивану не занимать,братья предали его и народ ждать не от кого,только конь вороной На слова Иван не тратит время,как братья его,он делом скор и смелостью стоек.Осторожность и предусмотрительность Ивана раскрывает замысел чудо-юдиных жён,коварных и опасных.Ивану кузнецы расправиться с ними.Так и стал Иванушка,младшенький Иваном,уважаемым народом,а затем и защитником земли русской,Иваном-крестьянским сыном.Он не хвастался ,а отважно сражался людей,а что и стали его величать по отчеству,только не отцовскому,а народному-Иван-крестьянский сын. Иван в сказке,это образ Руси,русской земли,богатырь,который встал на защиту своего народа."Русский ни с мечом,ни с калачом не шутит!"Образ самого Ивана можно охарактеризовать пословицей:"На Руси-не все караси,есть ерши". Старшие братья пропустили чудищ,а умный Иванушка,одолел врага отвагой и хитростью:"За правое дело, стой смело" смекалка "Сметливость лучше силы". Пришло Чудо-юдо,напало на мирных жителей ,стало города огнём жечь,людей губить. "В чужой монастырь,со своим уставом не лезь".Защитил Иванушка землю русскую "Своя земля и в горести мила" , народ знает истину ,силу земли своей "Чужая сторона-мачеха,родимая сторона-мать."А Иван-богатырь народный "Храбрость не в силе, а в сердце".
Твір Акутагави «Павутинка» має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому, щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії, зокрема, з японської. Ця новела-притча була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата ів павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі, і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.