Объяснение:
экспозиция-это само непосредсттвенно знакомство,с героями и так же знакомство с местом.
завязка- В уездном городе, от коего «три года скачи, ни до какого государства не доедешь», городничий, Антон Антонович Сквозник-Дмухановский, собирает чиновников, дабы сообщить пренеприятное известие: письмом от знакомца он уведомлен, что в их город едет «ревизор из Петербурга, инкогнито. И еще с секретным предписанием».
кульминация - тот момент,когда "ревизор" принимает взятки,и уезжает.
развязка -Распечатанное письмо Хлестакова к Тряпичкину читается вслух и поочередно, так как всякий новый чтец, дойдя до характеристики собственной персоны, слепнет, буксует и отстраняется. Раздавленный городничий произносит обличительную речь не так вертопраху Хлестакову, как «щелкоперу, бумагомараке», что непременно в комедию вставит. Общий гнев обращается на Бобчинского и Добчинского, пустивших ложный слух, когда внезапное явление жандарма, объявляющего, что «приехавший по именному повелению из Петербурга чиновник требует вас сей же час к себе», — повергает всех в подобие столбняка. Немая сцена длится более минуты, в продолжение коего времени никто не переменяет положения своего. «Занавес опускается».
Книга «Мандрівний Замок Хаула» – одна із найпопулярніших у творчості англійської письменниці Діани Вінн Джонс (1934–2011). Звичайно, що цьому сприяла вдала однойменна екранізація Хаяо Міядзакі (2004 р.).
Перед нами історія дівчини на ім'я Софі, яка живе в чарівній країні Інгарії. Одразу авторкою переосмислюється традиційний сюжет про Попелюшку. Зла мачуха – зовсім не зла, а явно невизначена в житті мила жіночка. Дві інші сестри теж люблять Софі, але після смерті батька вона змушена тяжко працювати у капелюшному магазині, поки добра мачуха мило розважається у місті. Врешті-решт юна Софі допрацьовується до того, що починає відчувати себе старою (здається мені, що багатьом це відчуття знайоме). Аж ось приходить зла Відьма Пустирищ, яка, сплутавши її з іншою сестрою, матеріалізує це відчуття. Вона перетворює Софі на 90-річну бабусю. Стара дівчина вирушає у мандри і потрапляє в чарівний Замок Хаула. Про усі пригоди Софі, звичайно, я переповідати не буду, але треба зупинитись на декількох важливих образах.
Перший – це головний персонаж роману чарівник Хаул, який, за чутками, поїдає дівочі серця. Одразу уявляєш сивобородого злого та могутнього старця. Проте ним виявляється молодий хлопець, який любить стояти перед дзеркалом і «поїдає дівочі серця» зовсім в іншому сенсі. Саме через цей образ показано своєрідне розвінчання магічного пафосу. З кожним розділом все більше розумієш, що таких харизматичних, обдарованих і страшенно лінивих Хаулів у повсякденному житті можна зустріти чимало, щоправда без Мандрівних Замків. До того ж, Хаул – представник саме нашого світу, що в романі є паралеллю тій іншій, чарівній дійсності. Нерозривно пов’язаний з Хаулом вогненний демон Кальцифер, який керує Мандрівним замком. Щодо самого Замку (а це другий важливий образ), то він мандрує не лише в одному просторі, а й постає порталом між різними містами, ба навіть світами. Тема переплітання різних реальностей достатньо поширена в англійських письменників, хоча використовують вони її кожен по-своєму. Зокрема, в цьому романі це постійно мігруючий Замок, який в інших містах стоїть на місці. І разом з ним постійно мігруючий Хаул-«вислизач», що у кожній дійсності має інше ім’я та іншу іпостась. Такий собі містичний Протей, який любить фарбувати волосся.
А що Софі? Саме вона, зрештою, своєю впертістю і любов’ю рятує життя і Хаулу, і Кальциферу, заодно знову ставши молодою. Але про те, як це стається, дізнавайтесь самі, адже кожен – і дорослий, і юний розкриває ці чарівні метафори по-своєму.
Як справді хороша історія, роман «Мандрівний Замок Хаула» закінчується позитивно, але без героїчного пафосу. Авторка настільки зближує дійсність та магію, що навіть будучи дорослою, мимоволі проникаєшся цим настроєм. Хочеш відкривати нові містичні світи, подорожуючи Мандрівним Замком… І те, чи вважаємо ми ці Мандрівки ескапізмом чи реальним дослідженням дійсності – напевно, найважливіше питання нашого буття.