1. М.Ю. Лермонтов
2. " Листок"
3. Тема стихотворения - одиночество души человека в суровом и жестоком мире
4. Сюжет ( краткое содержание)
Дубовый листок, подгоняемый сильной бурей , добирается до Чёрного моря, где встречается с чинарой. Листок желает найти приют и покой в ветвях чинары, но безрезультатно. Чинара очень себялюбива и не желает делить свой покой с листком дуба. Чинара "прогоняет листок" , все надежды листка обрести покой рушатся.
3. Основная мысль стихотворения
В суровом и жестоком мире нет покоя и приюта для одинокой души , гордыня безучастна и глуха к горестям и невзгодам.
4. В стихотворении использованы такие приёмы, как эпитеты ( с тоскою глубокой , младая чинара), олицетворение ( с ней шепчется ветер, приюта молит )
Чим мені близький ліричний герой віршів Г. Гейне?
Чим мені близький ліричний герой віршів Г. Гейне? Чому нам всім співзвучні твори цього поета?
Більшість його віршів присвячена нерозділеному коханню. У віці сімнадцяти років Г. Гейне закохався у свою кузину Амалію, яка не відповіла взаємністю. Цьому присвячені перший і другий розділи збірки “Книги пісень”. Найвідомішим твором “Ліричного інтермеццо” є “На півнові кедр одинокий”:
На півночі кедр одинокий
В холодній стоїть вишині,
І, сніжною млою повитий,
Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову,
Що десь у східній землі
Самотньо і мовчки сумує
На спаленій сонцем скалі.
Цей вірш, здається, є надто коротким, щоб щось висловити. Але Г. Гейне цього було достатньо. У восьми строках він зміг передати весь біль, тяжкість, безпорадність свого стану, своє до нього ставлення. Не дивлячись на те, що далеко не кожному відомо про такий емоційний стан, в якому був поет, всім нам знайома ця глибина переживань.
З тим, про що писав Гейне, стикався кожний на різних етапах життя. Він писав не про події, а про почуття. Це болісне відчуття відкинення, відмовлення, не прийняття іншими відомо будь-кому. Ситуації у всіх абсолютно різні, але вірші Гейне однаково змушують відгукнутися найболючіші, найтемніші, найглибші почуття, які є у кожного з нас, але про які ми та інші люди навколо нас можуть навіть не здогадуватися.
Читаючи його твори, мимоволі замислюєшся, а чи варті оті душевні муки наших внутрішніх ресурсів? Чи правильніше було б пережити і відпустити, рухатися далі і шукати опору у собі самому, знайти сили бути джерелом світла для інших?