Объяснение:
1.Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона (мати) ще возилася з ним. Як з маленькою дитинкою. Було власними руками годує, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює.
2.Щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових…
3.… Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити. Тільки йому й роботи, що цілісінькій день їсть (а лопав здорово) та спить. …Поспить на перині, лізе на піч поспати ще у просі. Пообідає і знов куня…
Людина, народжуючись, чує музику. Музику маминих слів, пісень. Зростаючи, в кожного з нас з’являється улюблений стиль, що допомагає розслабитись.
Вже давно відомо, що музика впливає на настрій і може заспокоїти нас, підняти настрій або навпаки, погіршити його.
Музика змінює погляд людей на речі, впливає на стиль одягу, спілкування та й усього життя.
Музика може навіть впливати на якість людської пам’яті.
Коли ми чуємо певну музику, ми повертаємось в певну подію, що була з нею пов’язана.
Вплив музики не можна ігнорувати. Адже вона пов’язана з багатьма моментами в житті.
Є музика, яка надихає на роздуми. Мелодійна, тиха, спокійна або навпаки, бадьора музика може призвести до нових творінь в житті людини.
Такою музикою зазвичай є класична, наприклад, мелодії Баха, Бетховена, Моцарта, Вагнера, Штрауса та інших.
Слухаючи великих композиторів, ти ніби поринаєш в океан думок і виникає бажання творити щось нове.
Ця музика не просто надихає до думок, але й звільняє від негативних емоцій, що часто охоплюють розум.
Мелодії можуть направити думки у різний напрямок. Сумна музика навіює спокій, радісна музика сприяє позитивним думкам.
Різні композитори самі надихались на різні думки, складаючи свої п’єси та твори.
Ця музика здатна творити чудеса.
Объяснение:
Объяснение:
«Мцы́ри» — романтическая поэма М. Ю. Лермонтова, написанная в 1839 году и опубликованная (с цензурными пропусками) в 1840 году в единственном прижизненном издании поэта — сборнике «Стихотворения М. Лермонтова». Она относится к поздним кавказским поэмам Лермонтова и считается одним из последних классических образцов русской романтической поэзии[1].