1. Напишите тему и идею рассказа В.Набокова «Рождество». 2. Напишите развернутый ответ 40 слов на вопрос: «Бабочка как символ в рассказе В.Набокова «Рождество», используя цитаты
3 задание
Прочитайте эпизод из рассказа В. Тендрякова «Хлеб для собаки». Озаглавьте его. Составьте план отрывка. Определите отношение автора к главным и второстепенным героям. Докажите своё мнение цитатами из текста.
Мать давала мне в школу завтрак: два ломтя черного хлеба, густо намазанных клюквенным повидлом. И вот настал день, когда на шумной перемене я вынул свой хлеб и всей кожей ощутил установившуюся вокруг меня тишину. Я растерялся, не посмел тогда предложить ребятам. Однако на следующий день я взял уже не два ломтя, а четыре...
На большой перемене я достал их и, боясь неприятной тишины, которую так трудно нарушить, слишком поспешно и неловко выкрикнул:
- Кто хочет?!
- Мне шматочек, - отозвался Пашка Быков, парень с нашей улицы.
- И мне!.. И мне!.. Мне тоже!..
Со всех сторон тянулись руки, блестели глаза.
- Всем не хватит! - Пашка старался оттолкнуть напиравших, но никто не отступал.
- Мне! Мне! Корочку!..
Я отламывал всем по кусочку.
Наверное, от нетерпения, без злого умысла, кто-то подтолкнул мою руку, хлеб упал, задние, желая увидеть, что же случилось с хлебом, наперли на передних, и несколько ног по кускам, раздавило их.
- Пахорукий! - выругал меня Пашка.
И отошел. За ним все поползли в разные стороны.
На окрашенном повидлом полу лежал растерзанный хлеб. Было такое ощущение, что мы все вгорячах нечаянно убили какое-то животное.
Учительница Ольга Станиславна вошла в класс. По тому, как она отвела глаза, как спросила не сразу, а с еле приметной запинкой, я понял - она голодна тоже.
- Это кто ж такой сытый?
И все те, кого я хотел угостить хлебом, охотно, торжественно , со злорадством объявили:
- Володька Тенков сытый! Он это!..
Я жил в пролетарской стране и хорошо знал, как стыдно быть у нас сытым. Но, к сожалению, я действительно был сыт, мой отец, ответственный служащий, получал ответственный паек. Мать даже пекла белые пироги с капустой и рубленым яйцом!
Ольга Станиславна начала урок.
- В раз мы проходили правописание... - И замолчала. - В раз мы... - Она старалась не глядеть на раздавленный хлеб. - Володя Тенков, встань, подбери за собой!
Я покорно встал, не пререкаясь, подобрал хлеб, стер вырванным из тетради листком клюквенное повидло с пола. Весь класс молчал, весь класс дышал над моей головой.
После этого я наотрез отказался брать в школу завтраки.
Марко Вовчок на своєму віку зазнала багато злого і доброго, смутку і радості, зрад і відданості, поразок і успіхів, розчарувань і захоплень. В її долі були і незаслужені образи недоброзичливців та заздрісників, і мстиві наклепи, і люти нападки, зокрема, тих «сестер та братів по перу», які звинувачували її в тому, що вона «вкрала» їхню славу. Вона, як і кожна людина, болісно переживала, відчувала тугу й скорботу, ненависть і обурення, але вона вміла цього не показувати, не намагалася себе захистити, не вступала в суперечки і не поступалася своїми принципами ні за яких обставин. Вона писала синові Богдану: «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом».
Мешкаючи на Київщині в Богуславі та селі Хохітві, вона займалася збором фольклорних матеріалів. У той час у неї прокинулася колишня Марко Вовчок — вона знову взялася за перо. Але коли вона переїхала до Нальчика, то стала вести замкнений б життя. Також і Богданова недоля завдавала їй тяжких переживань. Він, будучи активним діячем політичної організації «Земля і воля», постійно зазнавав переслідувань. Дедалі загострювалася серцева хвороба, з’явилася задишка. І 10 серпня 1907 року письменниця померла. Поховали її в саду на власній садибі, яка з часом стала легендарним музеєм-заповідником.
Спадщину, яку залишила письменниця, складають романи та повісті «Три долі», «Кармелюк», «Інститутка», «Гайдамаки», «Маруся», дві книги «Народних оповідань», художні нариси «Листи з Парижа», переклади творів німецької, французької, польської, англійської літератури, твори російською мовою, критична стаття «Мрачные картины». Творчість письменниці різноманітна за тематикою, але життя селян було провідною її темою — непримиренність між поневоленим народом та кріпосниками, трагічне становище народу, його непереборне прагнення до визволення.
Характерна особливість цих творів полягає в тому, що вони є розповіддю від першої особи. Оповідачами в творах найчастіше стають дівчата і жінки, які розказують про випадки з життя близьких людей чи власного життя, і тому читачі сприймають їх, як живих свідків, конкретних представників тогочасного суспільства. Саме тому твори Марка Вовчка мають значення правдивих документів кріпосницької епохи.
Саме такою була письменниця Марко Вовчок — видатна авторка правдивих, талановитих творів про життя трудового народу і покріпаченого селянства, виразниця їхніх прагнень і дум, борець за людські права і волю, справжня жінка-легенда. Твори талановитої письменниці для всіх поколінь читачів є джерелом глибокого пізнання трагічної сторінки нашої історії — кріпацтва, тому що вони є правдивими документами тієї епохи, а читання творів Марка Вовчка приносить естетичну насолоду своїми яскравими описами.
Объяснение:
Выбери самое главное и напиши