Звісно ненависть і призирство не потрібні. Ці людські якості завдають тільки шкоди. Але давайте пороздумаємо чому ці якості не потрібні.
Коли людина призирає якусь іншу людину то людина яку призирають стає замкнутою у собі, стає сірою мишкою. У цих людей в душі з'являється ненависть до людини що призирає її. Якщо людину боїться свого задіру, то це буде пасивне ненависть, тобто людина буде когось ненавидіти, але тримати це у собі. Або у людини буде активна ненависть до свого призирника, тобто вони будуть битися обзивати друг друга та все подібне.
Якби кожна людина стала хоть трохи добрішою до інших, то наш світ змінився б на краще. Я вважаю що у нашому світі немає містять призирству та ненависті!
Звісно ненависть і призирство не потрібні. Ці людські якості завдають тільки шкоди. Але давайте пороздумаємо чому ці якості не потрібні. Давайте подумаємо.
Коли людина призирає якусь іншу людину то людина яку призирають стає замкнутою у собі, стає сірою мишкою. У цих людей в душі з'являється ненависть до людини що призирає її. Якщо людину боїться свого задіру, то це буде пасивне ненависть, тобто людина буде когось ненавидіти, але тримати це у собі. Або у людини буде активна ненависть до свого призирника, тобто вони будуть битися обзивати друг друга та все подібне.
Якби кожна людина стала хоть трохи добрішою до інших, то наш світ змінився б на краще. Я вважаю що у нашому світі немає містять призирству та ненависті!
Эпитет: живым румянцем.
Метафора: вспыхнет кровь.
Олицетворение: зеленый лес оделся.
Риторическое восклицание: Какой красою зеленый лес оделся!
Антитеза: Красой лугов и озером зеркальным дотоле ты любуешься, пока на юношу не устремятся взоры.