Г. В. Лонгфелло (американський поет) у «Пісні про Гайявату» створив образ мудрого вождя, що володіє надприродною силою, яку він використовує на благо свого народу.
Великий Дух Гітчі Маніто — Життя Владика – накреслив путь рікам і напустив у них риби. Дав індіанцям землю й населив її тваринами. Він любить представників усіх індіанських племен. Для нього усі вони – його вищі ТВОРІННЯ. Саме тому він дарує їм не лише усі природні багатства, але й писемність.
Розуміючи, що між різними племенами палає непримирима ворожнеча й звіряча лють, він покладає на Гайявату місію встановлення миру й злагоди. За для цього він скликає усі племена на велику раду, щоб викурили вони Люльку Згоди й, нарешті, поразумілися.
Звертаючись до своїх дітей, Гітчі Маніто, закликає усі народи жити по-братськи у єдиній спільноті. Саме в цьому проявляється велика любовь і турбота Владики Світу про людей. Він закликає їх до примирення заради продовження життя, взаємної підтримки й розвитку.
Лермонтов Михаил Юрьевич . Годы жизни 1814 - 1841 гг . Это великий русский поэт, прозаик и драматург . Родился в Москве, в дворянском доме . Учился в Московском Университетском Благородном Пансионе, затем в Московском университете . Популярность к поэту приходит вместе с выходом стихотворения «Смерть поэта» (1837), посвященного смерти Александра Пушкина. За это произведение Лермонтов был арестован и отправлен в ссылку. Во время кавказской ссылки творчество Лермонтова только расцветает: кроме литературы он занимается еще живописью. Дальнейшее творчество в биографии Михаила Лермонтова связано с редакцией «Отечественных записок».За дуэль с сыном французского посла Э. Барантом поэт снова отправлен в ссылку на Кавказ (1840), где участвует в военных действиях.Лирика Лермонтова имеет свойство отчужденности, тяготения к вечности. Самые главные произведения Лермонтова: «Парус» (1831), «Маскарад»(1835), «Боярин Орша»(1835-1836), «Мцыри» (1839), «Бородино»(1837), «Узник»(1837), «Демон»(1839), «Герой нашего времени» (1838-1840) считаются шедеврами литературы. В Пятигорске, возвращаясь со второй ссылки, Лермонтов встретил старого товарища Мартынова. Тот, оскорбившись на злую шутку поэта, вызывает Лермонтова на дуэль. 15 (27) июля 1841 года на этой дуэли Лермонтова настигла смерть.
Тарас , как настоящий казак того времени , считает, что настоящая жизнь заключается в войне. Это можно проследить в эпизоде возвращение сыновей из бурсы. Тарас сразу принимает решение отправить их на Сечь, так как считает, что истинная верность Отчизне проверяется только на поле боя. Тарасу присущи такие качества, как мудрость( речь Тараса перед боем направлена на то, чтобы сплотить казаков . Он понимает , что только единым "фронтом" можно одержать победу). То, что Тарас патриот не вызывает сомнений. Как мы видим в заключении повести, Тарас готов насамопожертвование во имя благого дела. Тарас опытный воин и ведёт себя, как настоящий полководец, свидетелем этому эпизоду является бой под Дубно. Тарас всегда в центре сражения, соответственно мужества ирешимости ему не занимать. Стойкость характера Тараса в полной мере открывается перед нами во время казни Остапа и убийства Андрия. С Остапом всё понятно, он был горд за сына и его казнь принимал , как неизбежность в войне, но вот убийство Андрия другое дело. Тарас убивает сына за его предательство своего народа. Прав он или нет нам трудно судить.Тарасом движет на тот момент одно - смыть позор , который лёг на его честное имя. Смерть самого Тараса говорит о вере в своё правое дело, о настоящем товариществе , об отваге . О Тарасе можно много рассуждать и думать каким же он был , анализировать его поступки , но что точно не вызывает сомнений, так то, что он по настоящему любил свою Отчизну!
Ось така відповідь (але я вже це писав раніше)
Г. В. Лонгфелло (американський поет) у «Пісні про Гайявату» створив образ мудрого вождя, що володіє надприродною силою, яку він використовує на благо свого народу.
Великий Дух Гітчі Маніто — Життя Владика – накреслив путь рікам і напустив у них риби. Дав індіанцям землю й населив її тваринами. Він любить представників усіх індіанських племен. Для нього усі вони – його вищі ТВОРІННЯ. Саме тому він дарує їм не лише усі природні багатства, але й писемність.
Розуміючи, що між різними племенами палає непримирима ворожнеча й звіряча лють, він покладає на Гайявату місію встановлення миру й злагоди. За для цього він скликає усі племена на велику раду, щоб викурили вони Люльку Згоди й, нарешті, поразумілися.
Звертаючись до своїх дітей, Гітчі Маніто, закликає усі народи жити по-братськи у єдиній спільноті. Саме в цьому проявляється велика любовь і турбота Владики Світу про людей. Він закликає їх до примирення заради продовження життя, взаємної підтримки й розвитку.
Объяснение: