"Люблю отчизну я, но странною любовью!" - так начинается стихотворение М.Ю. Лермонтова "Родина".
"Странная" любовь - значит не объяснимая умом, не логичная (хотя любовь и не может быть логичной:). Но, вообще, Лермонтов в этом стихотворении говорит о том, что он любит Родину, не потому что надо ее любить "официально". Не за воинские победы, не за древнюю историю, не за имперское величие государства. Но за тихую красоту природы, простоту и душевность русского народа. А вот крепостнический самодержавный строй поэт ненавидит. Вот и получается, любовь "странная" - потому что Россию он и любит, и не любит одновременно. Любит народное, но не любит самодержавное в ней
Речовина може перебувати в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому і газоподібному. Молекулярна фізика — розділ фізики, у якому вивчаються фізичні властивості тіл у різних агрегатних станах на основі їх молекулярної будови.
Молекулярно-кінетична теорія зародилася в ХІХ-му столітті з метою пояснити будову і властивості речовини на основі уявлень про те, що речовина складається з найдрібніших частинок — молекул, які безперервно рухаються й взаємодіють одна з одною. Особливих успіхів ця теорія досягла під час пояснення властивостей газів.
Молекулярно-кінетичною теорією називають вчення про будову і властивості речовини на основі уявлень про існування атомів і молекул як найменших частинок хімічних речовин.
В основі МКТ лежать три основні положення:
1) всі речовини утворені з найдрібніших частинок — молекул, які самі складаються з атомів. Молекули й атоми являють собою електрично нейтральні частинки. За певних умов молекули й атоми можуть набувати додаткового електричного заряду та перетворюватися на позитивні або негативні іони;
2) атоми й молекули перебувають у безперервному хаотичному русі;
3) частинки взаємодіють одна з одною силами, що мають електричну природу.
Найяскравішим експериментальним підтвердженням уявлень про молекулярно-кінетичну теорію (безладний рух атомів і молекул) є броунівський рух. Це тепловий рух найдрібніших мікроскопічних частинок, зважених у рідині або газі. Цей рух був відкритий англійським ботаніком Р. Броуном у 1827 р. Броунівські частинки рухаються під впливом безладних ударів молекул. Через хаотичний тепловий рух молекул ці удари ніколи не врівноважують одна одну. У результаті швидкість броунівської частинки безладно змінюється за модулем і напрямом, а її траєкторія утворює складну зигзагоподібну криву.
Теорія броунівського руху була створена А. Ейнштейном у 1905 р. Експериментально теорія Ейнштейна була підтверджена в дослідах французького фізика Ж. Перрена, проведених у 1908-1911 pp. Постійний хаотичний рух молекул речовини проявляється також в іншому явищі, яке легко гати,— дифузії. Дифузією називається явище проникнення двох або кількох дотичних речовин одна в одну. Найшвидше процес протікає в газі, якщо він неоднорідний за складом. Дифузія призводить до утворення однорідної суміші, незалежно від густини компонентів. Дифузія й броунівський рух — споріднені явища. Взаємопроникнення дотичних речовин одна в одну й безладний рух найдрібніших частинок, зважених у рідині або газі, відбуваються внаслідок хаотичного теплового руху молекул. Переконатися в існуванні молекул і оцінити їх розмір можна досить просто. Помістимо маленьку крапельку олії на поверхню води. Масляна пляма буде розтікатися по поверхні води, але площа масляної плівки не може перевищувати певного значення. Можна припустити, що максимальна площа плівки відповідає масляному шару товщиною в одну молекулу. Наприклад, крапелька оливкової олії об’ємом 1 мм3 розтікається площею не більшою 1 м2. Звідси випливає, що розмір молекули олії порядку 10-9 м. Багато дослідів свідчать про наявність сил міжмолекулярної взаємодії. Сили, що діють між двома молекулами, залежать від відстані між ними. Молекули є складними просторовими структурами, що містять як позитивні, так і негативні заряди. Якщо відстань між молекулами досить велика, то переважають сили міжмолекулярного притягнення. На малих відстанях переважають сили відштовхування. Залежності результуючої сили F і потенційної енергії взаємодії між молекулами від відстані між їх центрами якісно зображені на рисунку
1)Утром Слепцов вышел на холодную веранду.
а)На беленую лавку легли райскими ромбами отраженья цветных стекол.
б)Дверь сладко хряснула, поддававшись не сразу.
в)Перед крыльцом чуть вздувались над гладким снегом белые купола клумб.
2)Слепцов пошёл по прямой тропинке вперёд.
а)Удивился, что все еще живет и может ощущать как ноют передние зубы.
б)Он идёт вперёд и видит мост.
в)Вспоминает своего сына летом возле этого моста.
3)Совсем недавно сын умер в Петербурге.
а)Он говорил в бреду о школе, велосипеде и бабочке
б)Слепцов перевёз гроб в деревню
5)Слепцов свернул с тропы и пробрался между стволов деревьев к тому месту, где парк обрывался к реке.
а)Над снежными крышами изб, поднимались розоватые струи дыма.
б)Он снял каракулевый колпак и прислонился к стволу.
в)Над белыми крышами изб, за серебряным туманом деревьев, слепо сиял церковный крест...
Слепцов очень тоскует по своему сыну. Ходя по местам где раньше радовался его сын, он словно ищет его в надежде, что еще раз увидит его улыбку. Увидеть как он радуется "неповторимым смехом". Весь рассказ главного героя мучает совесть, что он не смог уберечь сына. Его сын умер в Петербурге и отец перевез "тяжелый, словно всею жизнью наполненный гроб" в деревню. Шагая по тропе и не веря в смерть любимого сына он удивляется, что ещё жив, что он может чувствовать "Он удивлялся, что еще жив, что может чувствовать, как блестит снег, как ноют от мороза передние зубы". Однако жив он только физически, душевное состояние главного героя погибло вместе со своим сыном. Перед смертью поговорив о велосипеде, на котором катался и видел красивую девочку. Он ходит и его разрывает изнутри от горя, потеряв смысл жизни.
Объяснение: