1) можно взять последние части "Гарри Поттера", Дж. Роулинг. Гарри Поттер считал главным страхом того, чьё имя-нельзя-называть, а в конце он сражается со своим "страхом" и выигрывает. 2) "Цветы для Элджернона", Дэниел Киз. Главный герой боялся остаться таким, каким его показывает автор в начале романа, но потом, с врачей, ему удалось побороть свой страх, хоть и ненадолго. 3) Если брать русских авторов, то можно взять "Буратино", Л.Н. Толстой. Буратино боялся Карабаса Барабаса, в конце книги, ему и его друзьям удаётся его победить.
Головним героєм роману є молодий лицар Айвенго. Це красивий, сміливий, благородний, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді провідника, який показує дорогу пріору Еймеру та храмовнику Бріану де Буагільберу шлях до палацу свого батька.
Але спочатку він не називає свого імені. У романі показані всі позитивні якості головного героя, проте основна його роль в романі це те, що він є своєрідною сполучною ланкою, центром роману. Всі останні образи дані як би через призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману.
2) "Цветы для Элджернона", Дэниел Киз. Главный герой боялся остаться таким, каким его показывает автор в начале романа, но потом, с врачей, ему удалось побороть свой страх, хоть и ненадолго.
3) Если брать русских авторов, то можно взять "Буратино", Л.Н. Толстой. Буратино боялся Карабаса Барабаса, в конце книги, ему и его друзьям удаётся его победить.