Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»
Центральная проблема комедии Д. И. Фонвизина «Недоросль» — проблема воспитания. Воспитание рассматривается драматургом как средство формирования гражданского сознания в дворянском сословии. Оно должно дать «прямую цену учености», пробудить гуманные, человеколюбивые чувства общему улучшению нравов. В комедии все персонажи разделены на две группы — положительные и отрицательные, или же «злонравные» и «добродетельные». Проблема воспитания касается, в первую очередь, персонажей отрицательных. По степени активности среди них на первое место справедливо ставится сама Простакова, затем следуют Скотинин и Митрофан. Простакова — злонравная помещица и плохая мать, проблема воспитания в комедии связана непосредственно с ее образом. Отношения Простаковой с сыном Митрофаном служат наглядным примером того, как нельзя воспитывать детей. Главная проблема Простаковой-воспитательницы, на мой взгляд, состоит в том, что она окружила своего отпрыска непомерной любовью и заботой. В ее глазах ленивый Митрофанушка — самый лучший ребенок на свете. Однако главная задача родителей состоит не в том, чтобы потакать любым капризам своего непослушного ребенка, но в том, чтобы на собственном достойном подражания примере показать, как ему следует противостоять зарождающимся порокам и заблуждениям. Простакова же, наоборот, взращивает, лелеет и холит уже наметившиеся в характере Митрофана пороки. Очень точно по этому поводу высказался Стародум: «… наука в развращенном человеке есть любое оружие делать зло».
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»