Дуже комічно драматург демонструє повну неспроможність Журдена до великосвітських танців. Пісні аристократів видаються учневі нудними та тоскними, він любить невигадливі народні мелодії: «Про овечку». Вчитель філософії натовкує свого учня прописними істинами. Сміх до того ж викликає стійкість та впертість героя, який терпить весь цей хаос у своєму домі заради мети – виглядати справжнім аристократом.
Автор наголошує, що дворяни не є кращими за міщан, а часто навпаки. До того ж пан Журден заради своїх дурних ідей порушує лад та спокій у родині. Він навіть хоче пожертвувати щастям дочки Люсіль – забороняє ії виходити заміж за коханого Клеонта, який не є дворянином. Батьки Журдена були купцями, але тепер герой намагається будь-що відхреститися від них.
Вчителі та кравець лестять своєму бездарному учневі, з серйозним виглядом захоплюються його «успіхами», називають його «ваша милість», «ваша світлість» - дворянськими титулами. З таким само серйозним виглядом проголошують нісенітниці «турки», а насправді – перевдягені посланці Клеонта. Останній за до слуги все-таки вирішив домогтися руки Люсіль і видав себе за турецького аристократа.
Год написания – 1670 год.
История создания – Произведение написано по приказу короля Людовика, который хотел высмеять турецкие обычаи. Это желание было связано с неудачным и крайне унизительным приемом посланников-самозванцев турецкого султана.
Тема – Разоблачение социальных и человеческих пороков, показанное сквозь призму поведения богатого буржуа, возжелавшего стать дворянином.
Композиция – Пьеса состоит из пяти актов, в каждом из которых Журден попадает в нелепые ситуации, не понимая, что виной тому – его собственные амбиции.
Жанр – Пьеса. Социально-бытовая комедия-балет.
Направление – Классицизм.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/meschanin-vo-dvoryanstve/analiz-proizvedeniya-molera.html#ixzz5U7JJCXto