Рассказчик относится к Самсону Вырину с уважением. Ему было приятно общаться с ним и его дечерью, он даже уходить не хотел.
Рассказчик очень добрый и понимающий человек, его отношение к смотрителю было искренним и дружелюбным.
Он рассказывает про станционных смотрителей с большим почтением и даже трепетом.
Когда рассказчик узнал про горе, которое приключилось с Дуней, он искренне сопереживал Вырину. Рассказчик долго не мог забыть то, что рассказал ему Самсон...
"С ним расставшись, долго не мог я забыть старого смотрителя, долго думал о бедной Дуне…»
Когда рассказчик узнал о смерти Вырина, то очень долго переживал и расстраивался по этому поводу: «И я дал мальчишке пяточок и не жалел уже ни о поездке, ни о семи рублях, мною истраченных»
Объяснение:
Книги навчають нас розуму. Завдяки книгам, ми знаємо історію свого народу, народні пісні і літературу того часу, бо тоді інформація інформація передавалася з уст в уста і через письмо. Навіть зараз краще прочитати книгу, бо в книзі є атмосфера давнього і незабутого. Навіть ми вчимося по книжках, бо книга - найкращий збірниу інформації. Книга вчить, як на світі жить.
"О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі"- писав Григорій Сковорода. Я теж так вважаю.
Книга існувала ще в незапам*ятних роках. Книга-це джерело мудрості і знань. Вона наш друг і ніколи від нас не відцурається. Вона допомагає всім, навіть тим, хто її не береже і не цінує. Звичайно, зараз існує мережа Інтернет, яка нам замінює книжку. Але навіть в Інтернеті не все є, бо про все може знати лише книга.
Цінуймо книги, бо вони наше джерело мудрості!