Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.
Объяснение:
Сказка повествует о вымышленных и даже нереальных событиях и героях. Сказки более богаты по типам сюжета. Они бывают волшебными, авантюрными, бытовыми, о животных. В сказке рассказчик не является очевидцем событий, описанных в ней, и не выражает личное отношение к происходящему.
Смысл сказки, ее мораль, всегда заключена в самом сюжете и должна быть самостоятельно найдена слушателем или читателем.
Выводы:
Основным отличием сказа от сказки является роль рассказчика. В сказе он является свидетелем той истории, которую пересказывает слушателям. Он все видел собственными глазами, хотя и не являлся персонажем или героем истории. В сказке речь ведется от третьего лица и рассказчик не играет никакой роли.
Сказ – это всегда импровизация, его сюжет и оттенки повествования могут меняться в зависимости от аудитории, ее настроения. Также очень важно отношение сказителя к истории. Вся она основана на его личном отношении к описанным событиям. В сказке нет личного мнения рассказчика, а есть лишь вывод, к которому должен прийти слушатель, или намек на него.
В сказе очень важен язык, имитирующий разговорную речь, образную и богатую архаизмами и поговорками. В сказке художественная составляющая лексики особой роли не играет.