В поэме "Илиады" найдены следы олимпийского опыта, который победителем признавал лишь одного, первого, т.е. того, кто был лучшим, и только он один удостаивался олимпийской награды в данном спортивном состязании. Вышеупомянутая строка поэмы Гомера стала главным принципом рыцарского героического этоса и девизом для соревновательного характера греческой культуры. Вот почему греки высоко ценили такие доблести как philotimia: стремление к славе, честолюбию и philonikia: стремление к победе, соперничеству, соревнованию.
Тарас Бульба — це головний герой повісті Гоголя, він був запорозьким полковником, в образ якого втілені, як мені здається, найкращі риси козака. Разом зі своїми синами Тарас, який бачив мету свого життя не в домашньому затишку, а в захисті, то Бульба хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам. Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. молодший син Андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він як справжній патріот і запорожець обирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.
У промові Тараса перед боєм ми бачимо, як тонко відчуває і розуміє герой, що об’єднує людей, які стоять перед ним і слухають його. Душу й серце розкриває він перед побратимами, знаючи, що вони підтримають і зрозуміють його, бо так само люблять свою Батьківщину.
І у найважчі хвилини бою Тарас знаходить у собі сили підбадьорити товаришів. «А що, пани, — сказав Тарас, перегукуючись із курінним. — Є ще порох у порохівницях? Чи не ослабла козацька сила? Ще не гнуться козаки?»
