В романе присутствуют три сюжетные линии: - философская -Иешуа и Понтий Пилат; - Любовная - Мастер и Маргарита; - мистическая и сатирическая: Воланд и его свита, и Москвичи.
Объяснение:
«Мастер и Маргарита» сменили несколько названий до последней редакции. Книга получила окончательное название лишь в третьей. В литературном произведении заложена идея, почему роман Булгакова назван «Мастер и Маргарита». Сразу ясно, что это основные герои. Мастер Булгаков был сам истинным «мастером» своего дела, поэтому решил назвать так и своего персонажа. Так как времена были сложные, не все произведения допускались к печати. Булгаков специально не наделил Мастера именем. Это предполагало определенное обобщение, что свойственно для художественной литературы. Роман можно даже назвать частично автобиографическим, так как в главном герое много от самого автора. Его называли «антисоветчиком», «белогвардейцем», а Мастера – «воинствующим старообрядцем». Интересно, что и некое общее сходство между главным героем и автором романа – в предпочтении определенного головного убора, особенностях фигуры. Даже сцена знакомства Мастера и Маргаритой взята из жизни Булгакова. Он также познакомился со своей будущей женой. На этой встрече тоже присутствовало черное пальто и желтые цветы. В описании Мастера были заложены черты и многих других знакомых Булгакову людей, его современников, которые часто писали «в стол». Однако в названии присутствует и Маргарита. Почему именно это имя выбрал для своего произведения Булгаков? Этот роман о любви. В конце книги имеется эпиграф, который позволяет сделать вывод, что автор был хорошо знаком с творчеством Гете. Вероятно, имя Маргариты было взято, из одного, из его произведений, которое тоже было о любви. Далее, Булгаков наделяет свою героиню многими качествами своей супруги, Елены Сергеевны. Она не только находилась рядом с мужем в самые тяжелые и трудные годы жизни, но и любовь ее была столь безгранична, что женщина, рискуя жизнью, сохранила рукопись супруга. В результате она увидела «свет». Эта же идея великих чувств у Гете, у которого любовь Маргариты получить возлюбленному желаемую награду – «свет», у Булгакова героиня приносит любимому покой. Если взять жизнь самого автора – его супруга тоже стала для него музой и «светом в окошке». Поэтому понятно, почему роман назван «Мастер и Маргарита», сочинение и повествование о главном герое содержит многие черты Булгакова, за счет чего героиня и получила имя Маргарита, олицетворяя безмерную любовь его супруги.
Джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй до на шляху до повноцінного одужання? Ні, ніяк не могли. Щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у Джонсі її, на жаль, практично не було. Вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. Навіть доктор, який відвідав Джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні. Але дівчина не могли в це вірити, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок. Але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. Нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. Саме тоді Джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня. На прикладі Джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. На жаль, ціною порятунку життя Джонсі для Бермана стало його власне життя.
Сью – подруга Джонсі, разом вони знімають кватриру. Сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. Їх дружба більша, ніж товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної до віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Бермана – людяність, здатність думати про іншого. Непоказна, звичайна людина, у якої більше «мінусів», аніж «плюсів», здатна на високий моральний вчинок. Дивак, неспроможний намалювати художній шедевр, здатний на шедевр людяності. 330 грн. от 549 грн. 299 грн. от 3 499 грн. О.Генрі не випадково порівнює Бермана з Мойсеєм. Як пророк блукав зі своїм народом 40 років пустелею, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину. Ризикуючи життям Берман і Мойсей виконали свою місію. Біблійний пророк привів свій народ у землю обітовану і передав людям 10 заповідей Божих, які до людині врятуватися від гріха, а художник намалював свій шедевр – останній листок плюща на стіні сусіднього будинку. Тим самим врятував Джонсі від смерті. Цьому малюнкові судилося стати першим і останнім шедевром Бермана, в який він вклав своє велике серце, що билося в грудях художника – невдахи Берман намалював не листок, це був його шедевр, про який він мріяв усе життя», – читаємо у фіналі новели. Добро, яке зробив Берман, це врятоване життя молодої дівчини, в першу чергу, і здійснення його заповітної мрії. Він виконав своє призначення на землі – творити добро і прекрасне – і життя він прожив недаремно. Цей старий невдаха постає взірцем тієї дієвої любові, яка без жодного слова кидається на до ншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі.