Коли Джим підріс, король занепокоївся, що острів настільки маленький, що може не вистачити місяця для Джима, коли той стане зовсім дорослим. І через це він оголосив, що Емма має бути прибрана з острову. ... Вони тимчасово переробили Емму на подобу корабля та вночі відпливли з острова.
Эта повесть определяет основные темы и проблемы сборника. Невский проспект предстает как символ всего Петербурга — города контрастов. Поэтому автор описывает его в различное время одного дня. Лица здесь отсутствуют, есть лишь примечательные детали внешнего облика — шляпки, усы, бакенбарды.
На фоне этого описания, также используя принцип контраста, писатель раскрывает судьбу художника Пискарева и поручика Пирогова. Автор поднимает проблему сосуществования красоты и безобразия. Пискарев — человек искусства, по происхождению из народа, его жизнь — это служение прекрасному, но он далек от реальности и от всего земного.
Пирогов — иной человек. Главное для него — личное преуспевание, карьера, деньги, и для достижения этой цели он использует все средства. Единственная его привязанность — чин.
В этом столкновении у Гоголя красота терпит поражение и погибает.
Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра передчасно померла Це, зрештою, його перша юнацька любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки! жіночі образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві. Десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною. Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя. А балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка", "Утоплена", "Лілея" - у кожній з нихсвоя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність. Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. І найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Це Ганна з поеми "Наймичка", Оксана з поеми "Слепая", Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.
Коли Джим підріс, король занепокоївся, що острів настільки маленький, що може не вистачити місяця для Джима, коли той стане зовсім дорослим. І через це він оголосив, що Емма має бути прибрана з острову. ... Вони тимчасово переробили Емму на подобу корабля та вночі відпливли з острова.