Діккенс Чарльз — Різдвяна пісня у прозі, або Різдвяне оповідання з привидами (скорочено)
Цитата:
Марлей помер. Скрудж зоставив Марлеве йменна на вивісці. І після Марлевої смерті над дверима при вході в контору було написано: Скрудж і Марлей. Всі знали торгову спілку, що звалася "Скрудж і Марлей".
Якось, перед одним з найкращих днів року, перед Різдвом, старий Скрудж сидів і працював у своїй конторі. Година була холодна, похмура.
— Будьте здорові, зі Святим вечором, з веселим Різдвом, дядечку! Щасти вам, Боже! — залунав зненацька радісний голос. То говорив Скруджів племінник, хутко ввійшовши в кімнату.
— Що за дурниці! — відказав Скрудж.
— Ну, та не гнівайтеся ж, дядечку! — сказав племінник.
— Як же мені не гніватися, — бурчав дядько, — коли той світ, де я живу, заселений Такими дурнями, як ти! "Радісне Різдво"! Не говори мені такого. На Різдво платять борги без грошей; воно показує, що чоловік став на рік старший і ні на одну годину Не став багатший; це той час, коли треба лічити по книгах і бачити, що кожна стаття за всі дванадцять місяців була проти нас.
— Коли б я міг робити так, як бажаю, — скрикнув Скрудж з лютістю, — то я б кожного дурня, що шляється та славить Христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би, застромивши йому ялинку в серце!
— Дядечку! — благав племінник.
— Племіннику, — одказав суворо дядько, — святкуй собі Різдво по-своєму і не заважай мені святкувати його, як я хочу.
— Прощавай, — сказав ще раз Скрудж.
— І щасливого Нового року бажаю вам!
— Прощавай, — знов промовив Скрудж. Але, незважаючи на все це, племінник вийшов із хати, не промовивши жодного гнівного слова. Він зупинився коло вхідних дверей, щоб побажати й Писареві щасливих свят, той, хоч уже мало не зовсім замерз, але був тепліший від Скруджа, від щирого серця відповів на привітання.
Переказ:
Так само Скрудж не відповів на щирість джентельменів, що збирали гроші для бідних, і різдвяну пісню хлопчика, що колядував під вікнами.
Коли Скрудж повернувся додому, то замість молотка-колотушки побачив обличчя колишнього компаньйона — Марлі.
Цитата:
— Дурниці! — сказав знов Скрудж. — Не хочу цьому вірити.
Але він таки змінився в лиці, як привид, не спиняючися, перейшов крізь двері, увійшов у кімнату і встав перед ним. Коли він входив, згасаюче полум'я спалахнуло, немов хотіло сказати: "Я знаю, це — Марлеєва тінь!" — і знов померкло.
лава 1. 1 Жизнь барина- Кирила Петровича Троекурова. 2. Приятель Дубровский. 3. Сын Дубровского Владимир и дочь Троекурова Мария. 4. Смелость Дубровского высказать мнение за столом. 5. Псарня Троекурова. 6. Замечание Дубровского. 7. Скрытие Дубровского. 8. Неудачная охота Троекурова. 9. Вражда Дубровского и Троекурова. 10. Разбойники на берёзовой роще Дубровского. 11. Троекуров в гневе. 12. Приезд заседателя Шабашкина. 13. Наследственное владение дома Дубровского. 14. Встреча Дубровского с Троекуровым. Глава 2. 1. Уездный суд. 2. Ожидание подписи Дубровского. 3. Болезнь Дубровского. Глава 3. 1. Нянька Дубровского-Егоровна. 2. Детская жизнь Владимира Дубровского. 3. Письмо Владимиру от няньки. 4. Волнение сына за отца. 5. Владимир в отпуске. 6. Езда на лошадях. 7. Разговор Антона и Владимира. 8. Въезд в берёзовую рощу. 9. Встреча Владимира своего старого дома. 10.Долгожданная встреча сына с отцом. Глава 4. 1. Сладение Кистеневкой Троекуровым. 2. Мысли Троекурова о примерении с Дубровским. 3. Паралич Дубровского. 4. Смерть Андрея Гавриловича Дубровского. Глава 5. 1. Похороны Дубровского. 2. Похоронный обед. 3. Печаль Владимира. 4. Приезд суда. 5. Староста. Глава 6. 1. Страшные мысли Владимира. 2 Владимир разбирает бумаги покойного отца. 3. Встреча Владимира с Архипом. 4. Пожар. Глава 7. 1. Вести о пожаре. 2. Следствие Троекурова. 3. Разбойники и подозрение на Дубровского. 4. Наступление праздника. Глава 8. 1. Французский учитель. 2. Отношение Маши к французу 3. Медвежата на дворе у Троекурова. 4. Развлечения с медведями у Кирилы Петровича. 5. Выстрел француза в медведя. 6. Уважение учителю из Франции.
Объяснение:
