пан Журден :
Головний герой «Міщанин» - пан Журден, дрібний буржуа, який мріє стати повноправним представником вищого суспільства. Дурний і простодушна людина, що має великі статки, він наївно вірить в те, що за до грошей можна купити собі аристократичне походження. Він грубий і вульгарний невіглас, платить величезні гроші своїм вчителям, сподіваючись з їх до досягти вишуканих манер і дворянського величі. Витрачає багато грошей на послуги кравців, наївно думаючи, що одяг додасть йому вишуканості та лиску.
дружина Журдена :
У «Міщанині» героїня, яка є повною протилежністю свого чоловіка. Це освічена, вихована і розумна жінка, тверезо оцінює можливості, не прагне до недосяжним цілям. Практична і розважлива. Розумно користується тим, що має, намагається напоумити свого чоловіка. Думаючи про майбутнє дочки, сподівається на людину, яка буде дорівнює їй розумом і положенням в суспільстві.
Дорант:
Граф є представником аристократії, дружить з Журденом з меркантильних цілей. Марнославний і хитромудрий. Користуючись безпосередністю і простодушної наївністю Журдена, без докорів сумління презентує маркіза його подарунки, як свої особисті. Він в курсі майбутнього розіграшу, але не попереджає Журдена про те, готуючись сам лицемірно посміятися над дурнуватим простаком.
Маркиза:
Вдовствующая маркіза Доримена, представниця іменитого дворянського роду. Щоб заслужити її прихильність, Журден і творить всі свої нерозсудливості. Лицемірна і брехлива, маркіза користується його благодіяннями.
Мюсіль:
Молода дівчина, дочка пана і пані Журба. Являє собою нове покоління. Мюсіль добре вихована, розумна і винахідлива дівчина. Рішуча і щира. Мюсіль закохана в Клеонта, і не уявляє життя без нього. Рішуче відмовляється виходити заміж за іншого, не здогадуючись, що це переодягнений Клеонт.
Клеонт:
Молодий, благородна людина, закоханий в Мюсіль, але не має дворянського походження, і Журден проти того, щоб він став його зятем. Слуга придумав переодягнути його знатним турком, і так отримати згоду Журдена. Журден власноруч з'єднав руки закоханих, і благословив.
затишно,... не чутно сварок, .. без бруду і клопоту». Хлопець був єдиним сином, «дитина благородна і ніжна,... виходив на двір трохи боязко», його всіляко оберігали від негараздів. Тому виріс кволим та несміливим, попаде під краплі дощу, усім - нічого, а Толик потім довго хворіє.
Зовнішній вигляд відповідав його вихованню: «чистенький та чепурненький,... мати вмлівала, коли її дитина приходила задрипана, подрапана, з розбитим носом». Батьки забороняли бавитися з сусідськими хлопчаками, котрі походили з бідних родин. Але Толика тягнуло до своїх ровесників. Хоча йому, лякливому та повільному, було далеко до спритності їнших хлопців, особливо Федька.
Перед батьками Толя хоче виглядати слухняним, боїться їхнього гніву, тому здебільшого все робить потайки. Так «виходить з дому тихенько, щоб мати не помітила». Заздрить сильному Федькові, хотів би бути схожим на нього. Не зваживши свої сили, пішов на кригу. Розгублений Толик плакав, замість того, щоб діяти. Діставшись берега, відразу побіг геть і зовсім забув про свого рятівника. На нього не можна покластися у важку хвилину. Він не вміє визнавати своїх помилок, брати на себе відповідальність за свої вчинки, думає тільки про себе.
Для сусідських дітей Толя не був надійним другом, можливо, тому вони часто кепкували з нього. Багато батьків добре відгукувалися про хлопця, адже переживали, що їх можуть виселити з квартир. Ніхто з дорослих за показною вихованістю та чемністю хлопця не бачив його справжніх поганих рис. Толик не тільки не задумався над своїм поганим вчинком, але й несправедливо взяв чижика, якого він не заслуговував.
Толя не мож
