У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.
Отзыв внизу/
Объяснение:
Главному герою 12 лет. Значительную часть жизни он проводит в больнице, поэтому, когда надо подписать рисунок, он не уверен, что в его жизни важнее 7-ой класс или 4-я палата.
Хорошая книга для подростков, ведь многие из них не задумываются над тем как это здорово, когда можешь "всегда, в любой момент по лестнице сбежать вниз... или даже выйти прямо из центрального входа.."
А главный герой решает проблему, как с "костяной ногой" сидя в коляске довезти стакан компота до подоконника. "Вот тут пришлось постараться! Одной рукой-то колеса не покрутишь. То есть покрутишь, конечно... и сам на месте покрутишься. Двумя руками надо. А компот куда? Стакан сам себя не держит. Придумать бы держалку какую, чтобы на коляску цеплялась! Минут пять, наверное, до подоконника добирался. Ёлочкой."
Они не произносят "реанимация", говорят только "7-ой этаж". Искренне собираться тем, кого выписывают, чтобы не прихватил случайно больничный карандаш или не оставил свою расческу. "Среди наших все знают - нельзя ничего больничного брать домой! Если возьмешь - больница за тебя прицепится и с тобой поедет, а потом утянет к себе обратно... Но еще хуже - свое в больнице оставить - точно вернешься."
