“Вересовий трунок” відгук Мені балада “Вересовий трунок” дуже сподобалася. Балада відображає сміливість, мужність і відвагу людей різного віку. Балада про те, що потрібно зберігати таємницю і не видавати, тим більше ворогові, навіть ціною власного життя.
«Вересовий мед» – балада про мужніх і волелюбних людей. Колись давно в Шотландії жив легендарний народ пікти. Вони вміли варити вересковий мед. Проте мирна робота пиктів була перервана: король шотландський пішов на них війною, знищивши майже всіх.
Прийшло літо, знову зачервонів верес, але чудовий мед ніхто не варив, так як разом з пиктами загинула і таємниця виготовлення цього напою. І ось одного разу їхав шотландський король по Вересовій землі похмурий і незадоволений. І раптом королівський васал в щілині між каменем знайшов двох пивоварів. Це були пікти – батько і син. Король, зневажливо подивившись на них, говорив, звертаючись до батька, що він сина і себе врятує, якщо відкриє секрет приготування напою.
Але не злякалися суворого вельможі маленькі пікти, тому що поклялися повік берегти таємницю. В останній раз подивилися вони на червоний верес, морську безодню, яка вирувала внизу під ними, і батько сказав королю: Не смію я честь продавати, коли в очі дивиться син. Схопили хлопчика воїни і, розгойдавши, кинули тіло в морську безодню. Загинув мужній хлопчик, а батько його промовив
«Смерть мені не страшна, і таємниця Вересового меду помре зі мною.»
Однажды Дубровский был в гостях у Троекурова перед охотой и когда гости осматривали псарни, заметил, что и слуги Троекурова, верно, не имеют таких условий содержания, как собаки. В ответ один из слуг очень дерзко ответил, что на житье не жалуется, а вот некоторым дворянам неплохо сменить свою усадьбу на такую конуру. Дубровский обиделся и уехал. Троекуров послал ему приказ возвращаться, но Дубровский отказался и потребовал в ответ выдать ему на суд дерзкого слугу. Троекуров возмутился и отказал, возразив, что своих слуг может судить только он сам. С этой ссоры и началась их вражда.
