Стихотворение Окуджавы многому учит. например, тому, что свои мечты можно осуществить самому, не обращаясь к волшебникам. преодолей свой страх ради своих друзей, вот и станешь смелым как трусливый лев из этой сказки. сам станешь, не получив смелость из рук волшебника. подумай о своих друзьях, о том как и чем можно им в трудный момент, вот и окажется, что ты сам умен, и у тебя уже есть мозги. просто дай себе труд задуматься. чего хотел железный дровосек - сердце. а оказалось, что он сердечный и готов пожертвовать собой ради друзей. и все получается всё тогда, мечты сбываются тогда, когда ты думаешь о других, о том, чем бы им . вот тогда и оказывается, что твои мечты сбылись, трусишка стал смелым, глупец - умным, бессердечный - жертвенным. и у всех сбылись мечты. близкая мысль к заповеди "возлюби ближнего своего. " вот это если коротко. сказки многому учат. не зря же говорится: "сказка ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок"
Петро Колодуб Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак Портрет Хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові Психологічна характеристика (думки, почуття тощо) Я був тоді ще командиром танка, що залишивсь у німців з пробитим мотором. А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. Капітан Колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас Характер (учинки, ставлення до інших) Командир умів оповідати. Вони були добрі бійці, і Петро Колодуб любив їх Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу Характеристика героя іншими персонажами Я хотів спитать вас, хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну
Петро Колодуб Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак Портрет Хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові Психологічна характеристика (думки, почуття тощо) Я був тоді ще командиром танка, що залишивсь у німців з пробитим мотором. А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. Капітан Колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас Характер (учинки, ставлення до інших) Командир умів оповідати. Вони були добрі бійці, і Петро Колодуб любив їх Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу Характеристика героя іншими персонажами Я хотів спитать вас, хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну
Стихотворение Окуджавы многому учит. например, тому, что свои мечты можно осуществить самому, не обращаясь к волшебникам. преодолей свой страх ради своих друзей, вот и станешь смелым как трусливый лев из этой сказки. сам станешь, не получив смелость из рук волшебника. подумай о своих друзьях, о том как и чем можно им в трудный момент, вот и окажется, что ты сам умен, и у тебя уже есть мозги. просто дай себе труд задуматься. чего хотел железный дровосек - сердце. а оказалось, что он сердечный и готов пожертвовать собой ради друзей. и все получается всё тогда, мечты сбываются тогда, когда ты думаешь о других, о том, чем бы им . вот тогда и оказывается, что твои мечты сбылись, трусишка стал смелым, глупец - умным, бессердечный - жертвенным. и у всех сбылись мечты. близкая мысль к заповеди "возлюби ближнего своего. " вот это если коротко. сказки многому учат. не зря же говорится: "сказка ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок"
Я старался...