Краса – це оточуючий нас світ, такий звичний і такий дивовижний у своїй неповторності. Природа рідного краю викликає захоплення. Нею милуєшся нею захоплюєшся.
Подивіться на рідні простори. Скільки в них сили і краси. Іноді звичний пейзаж раптом відкриваються перед тобою із зовсім несподіваного боку, таким, яким ти його зовсім не знав і ніколи не бачив. Багато разів ходив повз цю берізки і не помічав, як вона прекрасна в променях призахідного сонця, коли її вершина виблискує золотом. Як ніби хтось надів на неї золотий вінець.
Задание: Расскажите подробно, как в "Житии..." передана скорбь по поводу кончины святого Сергия Радонежского.
Сергий Радонежский был человеком величественным, мудрым, добрым, сострадательным, поэтому после его кончины страдала вся братия. Так, автор "Жития..." отмечает: "А братия вся собралась и в плаче и рыдании сокрушалась". Епифаний передает, как тяжело переживали смерть учителя его близкие люди: "Ученики проливали слез ручьи, кормчего лишившись, с учителем разъединенные; с отцом разлуки не вынося, плакали они, и если бы могли, умерли бы тогда с ним". Эти слова нам осознать, как дорог был Сергий Радонежский для братии и учеников. Читатель понимает, что люди потеряли наставника, учителя и друга в одном лице, поэтому им было очень тяжело.