Объяснение:
Никита - главный герой произведения Андрея Платонова "Никита". Это пятилетний мальчик, любопытный и любознательный, выдумщик и фантазёр, отец которого ушёл на фронт, а мама постоянно работала, чтобы прокормить себя и сына.
Никита не по годам взрослый и самостоятельный малыш. Мама доверяла ему дом, и он старался вести себя, как взрослый, обходя своё нехитрое хозяйство: сарай с бочкой, плетень, покосившуюся баньку, заброшенный колодец, земляные норы, старый пень.
После общения с возвратившимся с войны отцом Никита понимает: то, что сделано трудом, с любовью и заботой, несёт добро.
Это главный урок, который получил мальчик в свои пять лет.
1. Тому, що Іван мусив йти найматися у полонину.
2. Вони ставилися до худоби, як до священних тварин.
3. Він знайшов її на березі річки мертвою. Він покинув ті місця та кудись пішов на 6 років.
4. Тому що треба було продовжувати якось жити та ,,ґаздувати". Він майже завжди проводив час з худобою. Пас її та пів пісні.
5. Кликати ворожі сили та молитися богу. Дути треба було, щоб ніяка інша душа не сіла туди.
6. Тому, що все може помінятися коли завгодно. Сьогодні вони щасливі а завтра - ні. Їй завадив Юра, який наблюдав за нею.
7. Він боровся з хмарою, щоб та випустила град. Вона все це бачила ще здавна, бо побігла у ліс подивитись на корів з-за свого віщого сна.
8. Бо бачив, як щаслива Палагна з Юрою, та згадував Марічку.
9. Тому, що йому привиділося, що це Марічка його кличе. Як красиві молоді дівчата.
10. Танцювали. Тому, що він розумів, що це нявка і не хотів йти за нею, хотів щоб Чугайстер його захищав.
11. Всі раптом почали веселитися.
12. Я гадаю, що в цій назві немає нічого загадкового. Нам просто розповідають про події того часу, такого часу про який майже всі забули.
P.S. Егор я не знаток и написал все, как знаю, так что все же что-то может быть не так, но многое, я гарантирую, что правильно. В любом случае полагайся только на себя. Удачи)
Для Валика и Маруси дружба с Васей была большой радостью. Вася часто приносил детям яблоки из своего сада, угощал лакомством, которое они никогда не видели. Он развлекал Марусю, рассказывал ей сказки, устраивал веселые игры. При появлении Васи девочка «каждый раз хлопала в ладони, и глаза ее блестели искренним интересом» . Для Валика Вася был единым товарищем, которому он мог довериться.