що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
користувацький пошук
Мальчик по имени Ваня учится в школе далеко от своей деревни, в райцентре. Время - послевоенное, жить трудно, еды мало. Мальчик голодает, а мать иногда присылает ему очень скудные посылочки, отрывая от себя последний кусок. Испытывая постоянный голод, Ваня играет с мальчишками на деньги. Когда он начал слишком часто выигрывать, мальчишки побили его всей компанией. Лидия Михайловна - учительница французского языка, сочувствуя бедственному положению мальчика, взялась его подкармливать под предлогом дополнительных занятий. Когда Ваня понял, что его просто добрая женщина, он перестал принимать от неё еду. Тогда она не нашла ничего лучше, как придумать азартную игру, в которой, чтобы дать ему выиграть, часто оказывалась проигравшей. Директору школы стало всё известно и учительницу уволили. Она навсегда уехала из городка, но Ваня навсегда запомнил всё хорошее, что она для него сделала.
(10 предложений)