Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя,
Кем является наш герой
Владимир - сын небогатого помещика. Матери он лишился еще в детстве. Его отец постарался сделать все возможное, дабы обеспечить своему сыну светлое будущее. Владимир окончил петербургский кадетский корпус, а потом он служил в гвардейском полку.
Владимир хорошо образован. Его натура далеко не односторонняя: он и охотник, и на фортепиано играет, знает иностранные языки.
Внешность героя
Владимиру чуть больше 20 лет. Молодой человек хорош собой. У него светлые русые волосы и карего цвета глаза. Он среднего роста. Все в нем, и голос, и внешний вид, выражает благородие и величие.
Характер Владимира
Как особенности характера Владимира Дубровского, можно выделить такие его черты, как:
честолюбие;
благородство;
гордость;
щедрость.
Владимир, хоть и расточителен, но это качество не слишком портило его. Вместе с этим, он был довольно милосердным человеком, отличался честностью.
Но, хоть он и был добр, все же желание отомстить Троекурову было в нем сильно. Он считал помещика виновником смерти своего отца, которого Владимир хоть и мало знал, но очень любил.
Когда он узнал о болезни своего родителя, то поспешил немедленно оказаться дома, рядом с ним.
Когда же старый Дубровский умер, и поместье их перешло во владение соседа, молодой человек, видя всю несправедливость этого, и задумывает свой план мести.
Герой становится разбойником. И в скором времени о его деяниях начинают говорить по всей округе.
Но, несмотря на то, что Владимир и занялся грабежом, он и здесь сохраняет свои лучшие качества. Он прослыл разбойником благородным. Он не грабил людей неимущих. А в действиях его прослеживалась справедливость.
Наконец, Владимир приблизился к своей цели. С обмана поселился он в доме своего врага. Но, тут герой влюбляется в его дочь - Машу.
Благодаря этому высокому чувству герой отказывается от своих честолюбивых мстительных планов и покидает поместье Троекурова.
Такой поступок еще раз подчеркивает благородство этого человека. Он любить и прощать. Его душа по настоящему щедра. Таков главный герой этой повести.
Объяснение:
Лев Толстой родился 9 сентября 1828 г.