Главной мыслью этого доброго рассказа является то, что помимо удовлетворения физических потребностей (в данном случае - убить и съесть мясо лося), есть в жизни и нечто душевное и светлое.
Старый охотник мог запросто застрелить лосиху с лосятами, но его так умилила их детская непосредственность, что он и про то какой студень из молодого мяса вкусный забыл. А ведь добыча была как никогда близка. Однако, старик понимал, что лосята - это дети.
Поэтому, прежде чем что-то сделать, надо все взвесить, стоит ли овчинка выделки-это и есть тема произведения
Найбільша цінність держави, її сила – це народ, а народ – це і є сила. Згуртований народ – це непробивна, нездоланна міць. А єдність всіх людей в боротьбі за праве діло – це ще більше могуття, яке не можливо здолати.
Саме згуртовану боротьбу за добро, мир і спокій простого народу можна гати в історичній повісті Івана Франка “Захар Беркут”. Там розповідається про мешканців села Тухля, які згуртовано та відважно відбивали набіги монголо-татар, котрі нападали несподівано і жорстоко, руйнували помешкання, знущалися з людей,
залишали після себе страшну розруху. Люди не могли протистояти цим набігам самостійно, тому вони об’єдналися.
Порадившись, оцінювали ситуацію, могли розрахувати свої сили таким чином, щоб дати відсіч нападникам. Тут ми бачимо як тухольці злагоджено виконують накази мудрих сільських старійшин. Також вартий уваги епізод, коли люди перегороджували річку, гуртом носили мул, гілля, валили дерева, працювали усі – від малого до старого. Цей твір Івана Франка має історичне підгрунтя. Автор доводить, що сила народу в його єдності.
Недарма ж в нас говорять, що гуртом і батька легше бити. Навіть у найскрутніших
ситуаціях, таких, які описані в творі “Захар Беркут”, коли людям загрожує цілковита руйнація та навіть смерть, єдність людей може їх врятувати.
Особливо актуальним цей твір є сьогодні, в час, коли довкола нас відбуваються події, несумісні з поняттям незалежності та свободи. Саме в цей складний для нашої держави період, варто бути як ніколи згуртованими та єдиними в своїх намірах та єдиній меті.
Объяснение:
повесть учит тому, что стоит относиться проще нам друг к другу. Не стоит пыжиться по поводу и без, не стоит копить старые обиды. Умней всегда ведь будет тот, кто первым руку протянет.