Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства, із блискучою майстерністю й талантом розкрита Михайлом Булгаковим у повісті “Собаче серце”. Ця ідея реалізується письменником в алегоричній формі: невигадливий, добродушний пес Кулька перетворюється в незначну й агресивну людиноподібну істоту. Саме цей експеримент професора Преображенський і покладений в основу повести
Професор Преображенський, літній уже людина, живе уединенно в прекрасній упорядкованій квартирі. Геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню. Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям і створити нової людини, пересадивши собаці частина людського мозку. Для цього експерименту він вибирає вуличного пса Кульки
Вічно голодний бідолашний пес Кулька по-своєму недурна. Він оцінює побут, вдачі, характери Москви часів непу з її численними магазинами, трактирами на Мясницкой “з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак”, “де грали на гармошці й пахнуло сосисками гаючи життя вулиці, воно робить умовиводи: “Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота”; “Кухар попадається різний. Наприклад, - покійний Улас із Пречистенки. Скільком життя врятувало”. Побачивши Пилипа Пилиповича Преображенський, Кулька розуміє: “Він розумової праці людина...”, “цей не стане пинать ногою”.І от професор робить головну справу свого життя - унікальну операцію: він пересаджує псові Кульці гіпофіз людини від чоловіка, що померся за кілька годин до операції. Людина цей - Клим Петрович Чугункин, двадцяти восьми років, судився три рази. “Професія - гра на балалайці по трактирах. Маленького росту, погано складний. Печінка розширена (алкоголь). Причина смерті - удар ножем у серце в пивний”. У результаті сложнейшей операції з'явилася потворна, примітивна істота, що цілком успадкувало “пролетарську” сутність свого “предка”. Булгаков так описує його зовнішність: “Людина маленького росту й несимпатичної зовнішності. Волосся в нього на голові росли тверді... Чоло вражало своєю малою височиною. Майже безпосередньо над чорними ниточками брів починалася густа головна щітка”. Перші вимовлені їм слова були лайка, перше виразне слово: “буржуї”.
З появою цієї людиноподібної істоти життя професори Преображенський і мешканців його будинку стає сущим пеклом. Він улаштовує дикі погроми у квартирі, ганяється (по своїй собачій сутності) за котами, улаштовує потоп... Всі мешканці професорської квартири в повній розгубленості, про прийом пацієнтів навіть мови бути не може. “Людина у дверей мутнуватими очами поглядав на професора й курила цигарку, посипаючи манишку попелом...” Хазяїн будинку обурюється: “Недокурки на підлогу не кидати - у сотий раз Щоб я більше не чув жодного лайливого слова. У квартирі не плювати! Із Зиной усякі розмови припинити. Вона скаржиться, що ви в темряві її підстерігаєте. Дивитеся!” Кульок же говорить йому у відповідь: “Щось ви мене, папаша, боляче утесняете... Що ви мені жити не даєте?”
“Зненацька з'явилася... лабораторне” істота вимагає привласнити йому “спадкоємну” прізвище Кульок, а ім'я він собі вибирає - Поліграф Полиграфович. Ледь зробившись якоюсь подобою людини, Кульок наглеет прямо на очах. Він жадає від хазяїна квартири документ про проживання, упевнений, що в цьому йому до домком, що захищає “інтереси трудового елемента”. В особі голови домкома Швондера він відразу знаходить союзника. Саме він, Швондер, вимагає видачі документа Шарикову, затверджуючи, що документ найважливіша річ на світі: “Я не можу допустити перебування в будинку бездокументного мешканця, так ще не взятого на військовий облік міліцією. А раптом війна з імперіалістичними хижаками?” Незабаром Кульок пред'являє хазяїнові квартири “папір від Швондера”, відповідно до якої йому покладається в професорській квартирі житлова площа в 16 квадратні метрів
Швондер також постачає Шарикова “науковою” літературою, дає йому на “вивчення” переписку енгельса з Каутским. Людиноподібна істота не схвалює ні того, ні іншого автора: “А те пишуть, пишуть... Конгрес, німці якісь...” Висновок він робить один: “Треба все поділити”. Причому він навіть знає, як це зробити. “Так який отут б, - відповідає Кульок на питання Борменталя, - справа не хитре. А те що ж: один у семи кімнатах розселив
Cогласно Евангелиям, история об Иисусе Христе предстает следующим образом: появление ребенка на свет было предсказано ангелом Господним его матери Марии в эпоху правления римского императора Августа (30 до н.э. – 14 н.э.) в палестинском городе Вифлееме в семье Иосифа, потомка царя Давида. Дитя родилось чудесным образом – благодаря сошествию на Марию Духа Святого (непорочное зачатие). К младенцу Иисусу, рожденному в хлеву, пришли поклониться пастухи — волхвы, увидавшие на востоке яркую Вифлеемскую звезду, знаменовавшую собой чудо Рождества. Через 8 дней после рождения Иисус обряд обрезания (Обрезание Господне), а на 40-й день — в Иерусалимском храме – обряд очищения и посвящения Богу, во время которого его славили праведник Симеон и пророчица Анна (Сретение Господне). Узнав о появлении мессии, иудейский царь Ирод Великий в страхе за свою власть приказал истребить всех младенцев в Вифлееме и его окрестностях моложе 2 лет, но Иосифа и Марию предупредил ангел, и они бежали в Египет. После 3 лет пребывания в Египте Иосиф и Мария, узнав о смерти Ирода, вернулись в свой родной город Назарет в Галилее. Достигнув 30-летнего возраста, Иисус Христос принял крещение в реке Иордан у Иоанна Крестителя и на него низошел Святой Дух, который привел его в пустыню. Там в течение 40 дней Иисус боролся с дьяволом, отвергнув три искушения — голод, власть и веру — и по возвращении он начал свои проповеди. Он призвал к себе учеников и, странствуя с ними по Палестине, излагал свое учение, толковал ветхозаветный Закон и совершал чудеса.
Смысл проповедей Иисуса Христа – благая весть о Царстве Божьем, которое уже близко и которое уже осуществляется среди людей через деятельность мессии. Обретение Царства Божьего есть возможное с приходом на землю Христа. Путь к открыт всем, кто отвергнет земные блага ради духовных и кто возлюбит Бога больше самого себя.
Проповедническая деятельность Иисуса и чудеса привели его в конфликт с представителями иудейской религиозной элиты — фарисеями, саддукеями, "учителями Закона", которые решили расправиться с ним. В Иерусалиме иудейские первосвященники благодаря Иуды Искариота, предавшего Иисуса за знаменитые 30 серебреников[3], схватили его и привели в синедрион (собрание иудейских первосвященников и старейшин). А признав его виновным, предали римским властям. Римский прокуратор Иудеи Понтий Пилат предложил помиловать его по случаю Пасхи, но вынужден был поддаться требованиям толпы и осудить Иисуса на смерть через распятие на кресте. После 6 часов мучений Иисус умер и его тело было погребено в гробнице, высеченной в скале. На третий день после казни Иисус Христос воскрес во плоти и явился своим ученикам (Воскресение Господне). Он возложил на них миссию распространять его учение среди всех народов, а сам вознесся на небеса (Вознесение Господне). [править] Учение о Христе (христология)
Иисус Христос является миру как мессия – долгожданный народа Израиля и посланец Бога, творивший чудеса с Духа Святого. Идея мессии восходит к Ветхому Завету, приобретая в христианстве особый смысл: исполнить волю Бога может только человеческий, страдающий мессия. Смерть Иисуса Христа есть искупительная жертва для очищения погрязшего в грехах человечества. Божественная природа Иисуса проявляется в воскресении и грядущем Втором Пришествии, когда он явится во всей своей силе и славе и установит тысячелетнее царство Истины [4].
Признание божественной природы Иисуса Христа ставило под сомнение монотеистический характер христианства. Поэтому теологи, пытаясь разрешить это противоречие, толковали эту проблему на свой выбор. Одни обращались к апостолу Павлу, строго различавшего Бога и его Сына, другие ориентировались на идею апостола Иоанна, связывавшего Бога и Иисуса Христа как его Слово. Соответственно одни отрицали сущностное единство Бога и Иисуса Христа, другие же утверждали, что человеческая природа Иисуса Христа была полностью поглощена природой божественной. Официальна
Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства, із блискучою майстерністю й талантом розкрита Михайлом Булгаковим у повісті “Собаче серце”. Ця ідея реалізується письменником в алегоричній формі: невигадливий, добродушний пес Кулька перетворюється в незначну й агресивну людиноподібну істоту. Саме цей експеримент професора Преображенський і покладений в основу повести
Професор Преображенський, літній уже людина, живе уединенно в прекрасній упорядкованій квартирі. Геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню. Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям і створити нової людини, пересадивши собаці частина людського мозку. Для цього експерименту він вибирає вуличного пса Кульки
Вічно голодний бідолашний пес Кулька по-своєму недурна. Він оцінює побут, вдачі, характери Москви часів непу з її численними магазинами, трактирами на Мясницкой “з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак”, “де грали на гармошці й пахнуло сосисками гаючи життя вулиці, воно робить умовиводи: “Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота”; “Кухар попадається різний. Наприклад, - покійний Улас із Пречистенки. Скільком життя врятувало”. Побачивши Пилипа Пилиповича Преображенський, Кулька розуміє: “Він розумової праці людина...”, “цей не стане пинать ногою”.І от професор робить головну справу свого життя - унікальну операцію: він пересаджує псові Кульці гіпофіз людини від чоловіка, що померся за кілька годин до операції. Людина цей - Клим Петрович Чугункин, двадцяти восьми років, судився три рази. “Професія - гра на балалайці по трактирах. Маленького росту, погано складний. Печінка розширена (алкоголь). Причина смерті - удар ножем у серце в пивний”. У результаті сложнейшей операції з'явилася потворна, примітивна істота, що цілком успадкувало “пролетарську” сутність свого “предка”. Булгаков так описує його зовнішність: “Людина маленького росту й несимпатичної зовнішності. Волосся в нього на голові росли тверді... Чоло вражало своєю малою височиною. Майже безпосередньо над чорними ниточками брів починалася густа головна щітка”. Перші вимовлені їм слова були лайка, перше виразне слово: “буржуї”.
З появою цієї людиноподібної істоти життя професори Преображенський і мешканців його будинку стає сущим пеклом. Він улаштовує дикі погроми у квартирі, ганяється (по своїй собачій сутності) за котами, улаштовує потоп... Всі мешканці професорської квартири в повній розгубленості, про прийом пацієнтів навіть мови бути не може. “Людина у дверей мутнуватими очами поглядав на професора й курила цигарку, посипаючи манишку попелом...” Хазяїн будинку обурюється: “Недокурки на підлогу не кидати - у сотий раз Щоб я більше не чув жодного лайливого слова. У квартирі не плювати! Із Зиной усякі розмови припинити. Вона скаржиться, що ви в темряві її підстерігаєте. Дивитеся!” Кульок же говорить йому у відповідь: “Щось ви мене, папаша, боляче утесняете... Що ви мені жити не даєте?”
“Зненацька з'явилася... лабораторне” істота вимагає привласнити йому “спадкоємну” прізвище Кульок, а ім'я він собі вибирає - Поліграф Полиграфович. Ледь зробившись якоюсь подобою людини, Кульок наглеет прямо на очах. Він жадає від хазяїна квартири документ про проживання, упевнений, що в цьому йому до домком, що захищає “інтереси трудового елемента”. В особі голови домкома Швондера він відразу знаходить союзника. Саме він, Швондер, вимагає видачі документа Шарикову, затверджуючи, що документ найважливіша річ на світі: “Я не можу допустити перебування в будинку бездокументного мешканця, так ще не взятого на військовий облік міліцією. А раптом війна з імперіалістичними хижаками?” Незабаром Кульок пред'являє хазяїнові квартири “папір від Швондера”, відповідно до якої йому покладається в професорській квартирі житлова площа в 16 квадратні метрів
Швондер також постачає Шарикова “науковою” літературою, дає йому на “вивчення” переписку енгельса з Каутским. Людиноподібна істота не схвалює ні того, ні іншого автора: “А те пишуть, пишуть... Конгрес, німці якісь...” Висновок він робить один: “Треба все поділити”. Причому він навіть знає, як це зробити. “Так який отут б, - відповідає Кульок на питання Борменталя, - справа не хитре. А те що ж: один у семи кімнатах розселив