Краткое содержание : С началом Великой Отечественной войны шофёру Андрею Соколову приходится расстаться с семьёй и уйти на фронт. Уже в первые месяцы войны он получает ранение и попадает в нацистский плен. В плену он переживает все тяжести концлагеря, благодаря своему мужеству избегает расстрела и, наконец, бежит из него за линию фронта, к своим. В коротком фронтовом отпуске на малую родину он узнаёт, что его любимая жена Ирина и обе дочери погибли во время бомбёжки. Он сразу же возвращается на фронт не в силах больше находиться в родном городе. Из родных у него остался только молодой сын, ставший офицером. В день победы Андрей получает известие о том, что его сын погиб в последний день войны. После войны одинокий Андрей Соколов работает в чужих местах. Там он встречает маленького мальчика Ваню, оставшегося сиротой. Его мать погибла, а отец пропал без вести. Соколов говорит мальчику, что он его отец, и этим даёт мальчику (и себе) надежду на новую жизнь.
Объяснение:
Слова из текста: Два осиротевших человека, две песчинки, заброшенные в чужие края военным ураганом невиданной силы… Что-то ждёт их впереди? И хотелось бы думать, что этот русский человек, человек несгибаемой воли, выдюжит, и около отцовского плеча вырастет тот, который, повзрослев, сможет всё вытерпеть, всё преодолеть на своём пути, если к этому позовёт его Родина.
Мабуть, саме тому сенс життя Фауст знайшов у праці, боротьбі і постійних шуканнях. Таким було усе його життя. Воно приносило йому довгі роки подолання різних труднощів і лише коротенькі періоди щастя. До своїх перемог і досягнень Фауст йшов, охоплений постійною незадоволеністю і сумнівами. Але наприкінці свого шляху і пошуків герой бачить, що це все було не марно. Він вірить у кінцеве здійснення свого задуму, нехай він і незавершений. Трагічно те, що сенс життя і вищу мудрість Фауст знаходить лише перед смертю. Фауст чує стукіт лопат і впевнений, що це ведеться робота за наміченими ним планами. Насправді це підвладні Мефістофелю фантастичні істоти риють йому могилу.
Та якщо весь шлях Фауста й був трагічним, це не означає, що його життя було безплідним і порожнім. Автору трагедії було чужим уявлення про щастя як про матеріальні блага, затишок і благополуччя, які достаються ціною відмови від благородних ідеалів. Не бажав собі такого щастя і Фауст. Він страждав і мучився, але життя його було повноцінними і вимагало від нього напруження усіх душевних сил, які він віддавав праці заради інших, служінню красі, коханню і науці.
У побуті трагедію розуміють як непоправне лихо і щось жахливе. У мистецтві трагедія означає дещо інше. Літературна трагедія, така як «Фауст» Гете, зображує значні події, які мають глибокий сенс для всіх людей.)
Объяснение: