Неудача первого побега из плена двух офицеров, Жилина и Костылина в "Кавказском пленике" Толстого кроется в Костылине, его слабости.
Жилин прорабатывал план бегства, сделал подкоп. Он был смелым и отважным, выносливым, в отличие от Костылина. Костылин показывает себя слабаком, он не достоин высокого звания офицера.
Изначально, Костылин не хотел бежать, он трусливый. Костылин ждал своего освобождения за выкуп. Жилин же не мог бросить товарища, не по офицерски это.
Именно Костылин выдал своим стоном их. Костылин жаловался, что не может идти, в результате Жилин взвалил себе на плечи его, а Костылин не смог содержаться и выдал их.
В результате беглецов услышали и поймали.
После чего Жилин стал по другом относится к Костылину
чорний лицар (ермітаж, росія)
чорний л́́ицар — в середньовіччі лицар, який не має при собі геральдичних розпізнавальних знаків, що могло бути обумовлено або відсутністю в лицаря таких, або бажанням приховати власну особистість чи особистість свого сеньйора.
оскільки отримання і передача геральдичної символіки була можлива тільки серед нобілітета і суворо регламентувалися правилами спадкування, простий воїн не мав герба і не мав власних кольорів. такі воїни часто ставали найманцями і, не маючи власного зброєносця або , фарбували обладунки в чорний колір, щоб захистити їх від іржі. не перебуваючи в васальних відносинах досвідчені і збройні воїни були досить могутньою і непередбачуваною силою, внаслідок чого викликали невдоволення королів. подібна незалежність сама по собі йшла врозріз з традиціями феодального ладу і не схвалювалося. своїм негативним забарвленням термін не в останню чергу завдячує цій точці зору.
термін «чорний лицар» також використовувався стосовно лицаря, який навмисно приховує свої символи. причиною приховування власної особистості могло стати участь лицаря в ризикованій політичній інтризі чи діях, що не відпові його високому соціальному статусу.
Садко на дне моря по приказанию морского царя выбирал себе жену
вродь так