Чем опасны молчалины?
Да, молчалины опасны и в наше время. Если подумать, кто они такие? Это - льстецы, подхалимы, карьеристы, трусы и лжецы. Такой человек делает только то, что ему выгодно и во всем ищет выгоду для себя. Если ему будет нужно, то он тебя предаст и обмане. В глаза он скажет тебе одно, а думает другое. Если ты любишь лесть, то он всего от тебя добьется. За твой счет он продвинется, а тебе не Всегда стремится к сильным мира сего, угождая им и попирая слабых. Лично я не хотела бы видеть такого человека в своем окружении. А мир из одних молчалиных и большинства их - просто страшен! К сожалению, молчалины есть. К счастью, их не так много. Учитесь различать молчалиных среди своих друзей - они опасны! И не становитесь ими сами. Мир без молчалиных стал бы светлее, чище и интересней!
Объяснение:
Однажды древнеримский философ Цицерон сказал: «Жизнь мёртвых продолжается в памяти живых». Я считаю эту фразу очень точной, поскольку, по моему мнению, люди живы, пока жива память о них. Достаточно вспомнить Андрея Соколова, героя рассказа М.А.Шолохова «Судьба человека». Это персонаж нелегкой судьбы. Коренной воронежец, он участвовал в гражданской войне 1917-1923 годов, работал на «кулаков», во время голода потерял родителей и семью. Но вот с женой Соколову, по его собственному рассказу, повезло. Милая, не по годам мудрая Ирина родила Андрею троих детей. И жила семья хотя и небогато, но дружно, пока не началась Великая Отечественная война, во время которой герой произведения не раз находился на краю гибели, побывал в плену, но смог выбраться, чтобы узнать, что Ирина и дочери погибли 2 года назад в 1942 году, а позже, уже 9 мая 1945 погиб и сын Анатолий.
Но эти мертвецы живы в памяти Соколова; именно о них с тоской и горечью он повествует рассказчику. И пока жив Андрей – будут живы и Ирина, и дети. В этом случае жизнь мертвых продолжилась в памяти живых. О том, что человек живет, пока о нем не забывают, писал и Б.Васильев в повести «А зори здесь тихие…». Через много лет после гибели пяти девушек-зенитчиц седой, коренастый старшина Васков и усыновленный им ребенок Риты Осяниной, теперь уже капитан-ракетчик Альберт Федотыч привезли на могилу мраморную плиту. И эти девушки живы, пока живы те, кто о них помнит. Таким образом, человек практически бессмертен. Даже если физическое существование заканчивается, то духовное продолжается в памяти дорогих и близких ему людей. И это существование продолжается, пока о нас хотя бы кто-нибудь вспоминает.
Объяснение:
Объяснение:
-(1)Привіт Марічко, як ти провела ці літні канікули?
-(1)Привіт Оля, досить добре, але занадто швидко наступила осінь. А як нарахунок тебе?
-(2)Також добре, але ти маєш рацію, літо пролетіло швидко.
-(2)Чесно кажучи, якщо задуматись то я трохи скучила за цьою порою року. Багато чого цікавого в цей період стається, враховуючи і перший дзвоник з початком школи.
-(3)Це так, але думаю що цей навчальний рік пролетить так само швидко як і літо. А ти як вважаєш?
-(3)Думаю що це залежить від багатьох факторів, а в основному від кількості цікавих та нових подій.
-(4)Я згідна з тобою. І правда, якщо в цьому році буде багато захоплюючих ситуацій тоді рік пройде швидко.
-(4)Але це також залежить від того чи ти будеш намагатись запам'ятати цю подію. Тому тут складно сказати. Незважаючи на це все, осінь чарівна. Правда?
-(5)Так, осінь допомагає зустріти зиму, це так ніби ти готуєшся до сну. Вона заспокійлива, та так само можна назбирати повні жмені каштанів.
-(5)А навіщо тобі ті каштани? Що ти будеш з ними робити? Хіба тобі нехватає торби минулорічних?
-(6)Каштанів багато не буває, особливо коли вони цьогорічні. Також з них можна майсрувати цікаві дрібнички. А тепер я збираю їх не тільки з своїми друзями а і з меншою сестрою, їй вже 4 рочки, вона готова для збору. А ти коли небудь збирала каштани?
-(6)Останній раз збирала приблизно три роки тому. В минулому мені було цікаво їх збирати, це була як якийсь міні-квест або змагання. Назбирай стільки каштанів скільки зможеш. Але я вже доросла, тому думаю це варто лишити в минулому
-(7)Та ну, ти жартуєш? Для збирання каштанів неважливий вік, це заняття підійде для всіх. І дорослих і малих, головне щоб було бажання.
-(7)Я вже незнаю. Можливо ти і справді маєш рацію. Але в мене немає з ким піти збирати, а самій 14ти річній дівчинці не дуже хочеться йти по місту і напизати кишені каштанами.
-(8)Можеш піти зі мною, я кожного року збираю компанію для збору каштанів, і заодно робимо справжні змагання.
-(8)Справд і! Я із задоволенням приєднаюсь. А які правила у ваших змагання?
-(9)Все дуже просто, хто назбирає найбільше якісних каштанів той виграв. Перед змаганнями ми скидуємось по 5 гривень, так сказати ставимо в банк, і за певний період часу маємо назбирати каштанів. Коли час виходить несемо свою здобич на місце зустрічі та всі разом підраховуєм каштани. Хто виграє - забирає банк.
-(9)Ухти, мені подобається. Чому ти раніше мені за це не розповідала?
-(10)Бо ти ніколи не питала. Але тепер знаєш. Осінь це чудова пора для цього змагання. Але і взагальному осінь гарна.
-(10)Так, кожна пора року чимось прекрасна. Зима - холодною красою, теплими спогадами та святами; Весна - відродженням після морозу; Літо своєю - жвавістю та життям; А осінь - умиротворенням.
-(11)І каштанами. Так, це правда. Так само восени багато тваринок впадають в зимову сплячку.
-(11)Ці тваринки багато чого пропускають. Ти ж уяви, вони ніколи не бачили снігу, вони цілий час спали. Хіба що бачили тоді коли їх хтось ненароком пробудив з їхнього сну.
-(12)І я за це кажу. Але зато вони нарешті виспались. Хоча я не можу уявити як можна проспати приблизно 4 місяці. Це ж стільки часу втрачено.
-(12)Чого це втрачено? Проспано. Ставлю 5 копійок що після сплячки вони нарешті виспані і енергійні.
-(13)І я так вважаю. Але дізнаємось це хіба що в наступному житті.
-(13)Добре, дякую за розмову і за , але мені пора вже йти.
-(14)І тобі дякую. Удачі та до зв'язку!
-(14)Навзаєм, до зв'язку!
Розраховувала на 12 реплік в кожного, тому що в самої в школі так вимагають, ну але вийшло 14 на кожного. Сподіваюсь я не запізно з'явилась, якщо не запізно то потім скажеш яка оцінка за це була)