Я думаю автор выразил наше сокровенное желание, на проивол власти ответить террором и таким образом вроде как бы установить попранную справедливость - опыт всех революций показывает ошибочность такого пути, Пушкин писал Не дай бог увидеть русский бунт бессмыленный и жестокий! Символичность того момента когда умерающий Кудеяр говорит мальчику - Имя Кудеяра не должно умереть! Это как бы напоминание Власти о том что найдётся тот кто кинет ей вызов! Книга написана очень красиво и очень легко читаеться!
Життя не стоїть на місці, воно швидко змінюється, удосконалюється. Здавалося б, нові надбання науки і техніки, нові культурні та політичні процеси, нові задачі та напрямки розвитку мали б остаточно відокремити наш час від минулих століть, поховати те, що було, під попелом літ. Однак насправді минуле ніколи не загине, не порине у забуття, бо у кожного народу, у кожної країни є дуже цінне, що ніколи не зміниться, не зникне культура, традиції, звича б мислення та життя. Це міст, який з'єднує наше минуле та наше майбутнє. Традиції та звичаї змінюються з часом, набуваючи нових, сучасних рис, позбавляючись забобонів і застарілих деталей. Але наша культура була і залишається індивідуальною, особливою, не схожою на культуру інших народів та країн.
Відомо, що кожна нація, кожен народ мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть. За цими прикметами й ознаками і розпізнається народ як у наш час, так і в минулому. Традиції, звичаї, обряди та свята — це ті неписані закони, якими керуються люди країни у щоденних і загальнонаціональних справах. Святково-звичаєва спадщина, а також мова — це ті найміцніші елементи, які об'єднують окремих людей у народ.
Значний вплив на українську культуру свого часу мала релігія. Оскільки до моменту впровадження православ'я в Україні вже існували язичницькі традиції та звичаї, то обрядова сфера стала своєрідною інтеграцією народного та церковного. В Україні з'явилися свята, які, з одного боку, збігаються з великими християнськими подіями, а з іншого — безпосередньо пов'язані з етапами сільськогосподарських робіт або з природними явищами. Протягом століть українська обрядово-звичаєва сфера перетворювалася, набувала нового змісту та соціального призначення. Окремі свята у незмінному вигляді дійшли до наших днів: Різдво, святки Великдень, Масляна. Не всі обряди та звичаї минулого залишилися повністю незмінними, адже складно уявити у наш час гурт хлопчаків та дівчаток, які несуть вулицями великого міста запалений сніп сіна на ознаку майбутнього врожаю. Чи дівчину, яка ворожить на жениха, кидаючи за ворота на міську вулицю свій черевичок. Застарілі деталі обрядів утрачаються, але зберігається їхній зміст і призначення. Міст між минулим та майбутнім реконструюється, але ніколи не буде зруйнованим.
Щоб цей уявний часовий міст між минулим і майбутнім України не зник, справжні сини та доньки повинні знати і пам'ятати історію, культуру своєї країни, видатних співвітчизників, а також учити цьому своїх дітей.
Трехлетняя Наталья играет с куклой. На стене появляется солнечный блик и через некоторое время исчезает. Наташа тут же делает вывод: – Солнце перегорело!
Четырехлетний Андрей слушает сказку про Красную Шапочку. И когда прозвучала последняя фраза "...Распороли волку брюхо и оттуда вышли бабушка и Красная Шапочка – живые и здоровые", Андрей добавляет: – И слюнявые!
Пятилетняя Юля смотрит фильм про рыцарей. На экране – рыцари в железных латах едут на лошадях. Вдруг – гроза и дождь. Юля громко восклицает: – Ой! Они же сейчас все заржавеют!
