Вопрос по стиху николая алексеевича некрасова школьник найдите в стихотворении строфу, которая несёт главную мысль стихотворения и говорит о том,что богата "славными" людьми наша родина
Состоит из 15 строф ( всего 30 строк)размер: четырехстопный дактильстопа: трехсложная с ударением на первый слогстрофы: все в 2 строки. двустишие Отчаянием и безысходностью пронизан образ-пейзаж в стихотворении "Несжатая полоса". Осиротевшая земля тщетно ждет своего хозяина, который сломлен непосильным изнурительным трудом.Н.А.Некрасов наделяет природу человеческими чувствами и переживаниями. Добивается он такого ощущения использованием эпитетов («грустную думу», «печальный ответ», «сердце больное», «заунывную песню»); и олицетворений («лес обнажился», «шепчут колосья», «руки высохли в щепку»).Шепот созревших колосьев, которые некому убирать, рассказывает печальную повесть о судьбе крестьянина, погубленного невыносимыми условиями жизни. Безнадежно больной пахарь так и не появляется в стихотворении, но кажется, что слышишь его заунывную песню, видишь, как он задумчиво шагает по полосе, налегая на соху.
Набагато більше уваги байрон приділяє внутрішньому, психологічному портрету героя. в його характеристиці поет насамперед підкреслює міць, великий життєвий досвід, щ незламний бунтарський дух і нескорену волю: «і сам він був як дуб-титан, землі козацької гетьман». закінчуючи розповідь про пригоди своєї молодості, мазепа зауважує: а втім, як бачите, літа не вигнули мого хребта, не зменшили і не змінили відваги, розуму і образ мазепи втілює в собі риси, притаманні типовому байронічному герою, — риси «шляхетного злочинця», самотнього, нескореного, вільнолюбного бунтаря зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи». цим мазепа схожий на головних героїв «східних поем» байрона. подібно до них, він кидає виклик суспільству, його законам та моральним нормам. як і вони, він кохає жінку, яка належить деспотичному чоловікові, і, ставши жертвою брутального насилля, скривджений та ображений до глибини душі, жорстоко метиться своїм ворогам: знищує замок, у якому зазнав наруги над собою. з іншого боку, між ними та мазепою існує й суттєва відмінність. у стосунках мазепи й терези немає тієї космічної фатальності, що вирізняє почуття героїв «східних поем». на відміну від них, головний герой «мазепи» — постать не вигадана, а цілком реальна, історична, і, крім того, в «мазепинському» сюжеті герой, хоча й впадає у відчай, але не гине, навпаки, долає всі випробовування і стає гетьманом україни.
Автор пишет: «...Одарённый необычайной силой, он работал за четверых — дело спорилось в его руках, и весело было смотреть на него, когда он либо пахал и, налегая огромными ладонями на соху, казалось, один, без лошадёнки, взрезывал упругую грудь земли, либо о Петров день так сокрушительно действовал косой, что хоть бы молодой берёзовый лесок смахивать с корней долой, либо проворно и безостановочно молотил трёхаршинным цепом, и как рычаг опускались и поднимались продолговатые и твёрдые мышцы его плечей. Постоянное безмолвие придавало торжественную важность его неистомной работе. Славный он был мужик...»
