Автор восхищается упорством, силой воли и жаждой жизни путника, его стремлением выжить любой ценой. Это отражается и в названии произведения - "любовь к жизни".
Розмова Русалки з "Тим, що греблі рве".Водяник не дозволяє Русалці гуляти з "Тим, що греблі рве" і вона занурюється в озеро.Дія І Лукаш іде по лісу з дядьком Левком.Лукаш хоче зробити очеретяну сопілку і залишається на березі, а дядько Левко іде рибалити.Від гри сопілки прокидається Мавка після зимового сну.Розмова Лукаша з Мавкою.Дядько Лев повертається і кличе небожа Лукаша.Лукаш збирає хмиз і розпалює вогнище.Дядько Лев розповідає казку.Дядько засинає, а Лукаш зустрічається з Мавкою.Русалка підмовлює потерчат і Куця.Потерчата заводять Лукаша у драговину.Мавка рятує Лукаша.Дядько Лев забирає Лукаша додому.Дія ІІ Лукаш побудував хатку у лісі, засіяв поле житом і пшеницею.Матері Лукаша не подобається Мавка, вона хоче іншу невістку. Килина і Лукаш жнуть жито. Лукаш проводжає Килину додому.Мавка танцює у Перелесником.З'являється "Той, що в скалі сидить" і забирає Мавку.Лукаш засилає сватів до Килини.Дія ІІІ Лісовик перетворив Лукаша на вовка, але Мавка знов обернула його на людину.Куць зіпсував всіх лукашевих корів і коней.Лукашева мати свариться з Килиною.Мавка перетворюється на вербу біля Лукашевої хати.Килинин син вирізає з верби сопілку.Лукаш повертається додому, граєна вербовій сопілці.Верба згорає, вогнище переходить на Лукашеву хату.Лукашева хата згоряє.Лукаш з сім'єю відправляється в село.Лукаш грає на сопілці мавчиній постаті
Я боюсь стать таким, как взрослые, которым ничто не интересно, кроме цифр. Все взрослые сначала были детьми, только мало кто из них об этом помнит. Зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь. (Глаза слепы. Искать надо сердцем) Настоящая любовь начинается там, где ничего не ждут взамен. Любимый цветок - это в первую очередь отказ от всех остальных цветков. Хорошо иметь друга, даже если тебе скоро помирать. Ты живешь в своих поступках, а не в теле. Ты - это твои действия, и нет другого тебя. Себя судить куда труднее, чем других. Если ты сумеешь правильно судить себя, значит, ты поистине мудр. Горюют всегда об одном - о времени,которое ушло, ничего по себе не оставив, о даром ушедших днях. Ты навсегда в ответе за тех, кого приручил.
