Образи представників молодшого покоління також змальовані у гумористично побутовому плані. Змальовуючи Карпа і Лавріна, автор з одного боку протиставляє їх один одному, а з іншого виділяє їх спільні риси. Обидва Кайдашенки — індивідуалісти і живуть своїми егоїстичними інтересами. Так само чинять і їхні дружини. У житті їх єднає прагнення до незалежності, мрія про ґрунт і власне господарство. Всі вони зображені письменником як морально убогі люди, що через свої безконечні сварки втрачають почуття гідності.
Ще замолоду брати були різні, мали різні смаки і характери. Карпо по натурі грубуватий і різкий. Він і хлопцем не мовчав батькові, а завівши свою власну родину відчув потребу відділитися, особливо, коли сам став батьком і зрівнявся в правах із старим Кайдашем. Він відчуває відповідальність за свою родину, дружину, а тому боронить її від нападок матері і батька, нехтуючи їхнім авторитетом, попираючи їхню гідність, піднімаючи руку на Кайдаша і руйнуючи тим самим патріархальні традиції цілковитої покори батькам. "Карпо, побивши батька, забув про те і нітрішки не жалкував, неначе він побив якого парубка в шинку". Відокремлення Карпа не припинило сварок у родині, а навпаки набавило.
Іншим за вдачею, ліричним, шанобливим, зображує Нечуй-Левицький Лавріна. Це душа чутлива. Він грає на сопілці, відчуває красу природи, з повагою ставиться до людей. Своїм характером і поведінкою Лаврін не схожий на інших Кайдашів. Але поступово родинні чвари псують чисту і добру душу Лавріна, він також втягується у родинну колотнечу, стає егоїстичним і байдужим.Ворожнеча між членами однієї родини за клапоть поля, за садибу, за стару грушу на межі не виникає зненацька, а поступово розгоряється. Однією із причин сварок автор називає нестачу землі — єдиного засобу для прожиття, проте стрижнева проблема родини крилася у егоїстичному підході до вирішення будь-яких побутових справ кожного із її членів. Письменник у гумористичному плані змальовує взаємні заздрощі, плітки та вибухи шаленої злості серед Кайдашів. Однак, гумор у повісті має співчутливий характер. Він допомагає розкрити вплив на психологію трудівників їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщини вони потрапили в нові, незвичні пореформені обставини.
Этот бой произошел под городом Дубно где сражались Казаки с поляками Остап сражался отважно но на него уделяли большое внимание когда Тараса Бульбы ударили И он потерял сознание Остапа взяли в плен.
Тараса Бульбу казнили привязав его к дереву и сожгли в огне но ему не было до казни он смотрел как сражаются казаки.
Андрия убил сам Тарас Бульба то есть его отец приказов его заманить в лес когда его заманили Тарас Бульба выстрелил в него из ружья сказал что он его породил он его и убьет.
Фонвизин нарушил правила написания классицистического произведения, добавив положительную черту Простаковой - любовь к сыну. Характеры весьма разнообразные, стоит заметить, что положительные герои прописаны бледно, они очень книжные и правильные. Зато в отрицательных героях мывидим живых, реальных людей.
Персонаж комедии Д.И. Фонвизина «Недоросль», дядя Софьи, родной брат ее мате- ри. В качестве прототипов образа Стародума называли воспитателя Павла I графа Н.И. Панина, масона-просветителя Н.И. Новикова. Фамилия «Стародум» означает, что носитель следует не обычаям патриархальной старины и не новым нравам современного света, но принципам Петровской эпохи, исказившимся при Екатерине II, когда просвеще- ние и воспитание приняло ложные формы (слишком новые и слишком старые). По этой причине драматург противопоставляет родословную Стародума и его воспитание родо- словной Простаковой и ее воспитанию. Едва появляясь в доме Простаковой, Стародум рассказывает об отце: «Служил он Петру Великому», «Отец мой непрестанно мне твердил одно и то же: имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время». Роль Стародума в комедии — резонер. В драматических произведениях резонером был обычно мудрый старый дворянин. Область его моральных поучений — чаще всего семейные проблемы. Фонвизин оригинально переосмысливает функцию резонера по срав- нению со старой драмой. Моральные сентенции резонера, в которых выражается автор- ская точка зрения, в «Недоросле» становятся формой изложения политической програм- мы. Речи Стародума напоминают монологи героев русской тираноборческой трагедии и по заключенному в них содержанию, и по гражданскому пафосу, а сам он сродни таким героям
Образи представників молодшого покоління також змальовані у гумористично побутовому плані. Змальовуючи Карпа і Лавріна, автор з одного боку протиставляє їх один одному, а з іншого виділяє їх спільні риси. Обидва Кайдашенки — індивідуалісти і живуть своїми егоїстичними інтересами. Так само чинять і їхні дружини. У житті їх єднає прагнення до незалежності, мрія про ґрунт і власне господарство. Всі вони зображені письменником як морально убогі люди, що через свої безконечні сварки втрачають почуття гідності.
Ще замолоду брати були різні, мали різні смаки і характери. Карпо по натурі грубуватий і різкий. Він і хлопцем не мовчав батькові, а завівши свою власну родину відчув потребу відділитися, особливо, коли сам став батьком і зрівнявся в правах із старим Кайдашем. Він відчуває відповідальність за свою родину, дружину, а тому боронить її від нападок матері і батька, нехтуючи їхнім авторитетом, попираючи їхню гідність, піднімаючи руку на Кайдаша і руйнуючи тим самим патріархальні традиції цілковитої покори батькам. "Карпо, побивши батька, забув про те і нітрішки не жалкував, неначе він побив якого парубка в шинку". Відокремлення Карпа не припинило сварок у родині, а навпаки набавило.
Іншим за вдачею, ліричним, шанобливим, зображує Нечуй-Левицький Лавріна. Це душа чутлива. Він грає на сопілці, відчуває красу природи, з повагою ставиться до людей. Своїм характером і поведінкою Лаврін не схожий на інших Кайдашів. Але поступово родинні чвари псують чисту і добру душу Лавріна, він також втягується у родинну колотнечу, стає егоїстичним і байдужим.Ворожнеча між членами однієї родини за клапоть поля, за садибу, за стару грушу на межі не виникає зненацька, а поступово розгоряється. Однією із причин сварок автор називає нестачу землі — єдиного засобу для прожиття, проте стрижнева проблема родини крилася у егоїстичному підході до вирішення будь-яких побутових справ кожного із її членів. Письменник у гумористичному плані змальовує взаємні заздрощі, плітки та вибухи шаленої злості серед Кайдашів. Однак, гумор у повісті має співчутливий характер. Він допомагає розкрити вплив на психологію трудівників їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщини вони потрапили в нові, незвичні пореформені обставини.
Объяснение:
Порівняльна характеристика Лавріна і Карпа