Відповідь:
Пояснення:
Дивний сон снився Захарові Беркутові. Здавалось йому, немов нині їх дорічне свято «Сторожа», і вся громада
зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата з вінками, молодці з музикою, всі в празничних чистих строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі чуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що такого. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і сам він робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього.
Как поразителен Карлов мост через Влтаву! (риторическое восклицание) Это просто мистическое место (эпитет), окутанное легендами (метафора)! При входе на мост играют музыканты средневековую музыку на своих флейтах, скрипках, виолах. Художники здесь продают пестрые картины - городские пейзажи. На мосту расположено больше 30 старинных скульптур. От сооружения исходит аромат древности (метафора). Оно создано в 1357 году, поэтому помнит еще цокот подков тевтонских рыцарей (метафора). Время не властно (фразеологизм) над ним, мост будет существовать вечно (гипербола), т.к. он заколдован знаменитым каббалистом и чернокнижником.