Амый старший из них - Федя. Он из богатой семьи, а в ночное он выехал ради забавы. Одет он был отлично от всех остальных мальчиков: ситцевая рубаха с каемкой, армячок, собственные сапоги. Также у него был гребешок - редкий предмет у крестьянских детей. Мальчик стройный, нетрудящийся, с красивыми и мелкими чертами лица, с белокурыми волосами, "белоручка". Федя по-хозяйски лежал, оперевшись на локоть. Во время разговора он вел себя деловито, задавал вопросы, важничал. покровительствующе разрешал мальчикам делиться историями. Затем охотник замечает Павлушу, который, стоя на коленях, варил картошки. Его внешность была неказистой: огромная голова, непричесанные волосы, бледное лицо, неуклюжее тело. Но Иван Петрович восхищается его "смелой удалью и твердой решимостью", когда он, безоружный, ночью поскакал один на волка и нисколько этим не хвастался. Уделил внимание и его одаренности: глядел Павлуша очень умно и прямо, "да и в голосе у него звучала сила". На одежду автор обратил внимание в самую последнюю очередь. Состояла она из простой рубахи и портов. Павел ведет себя спокойнее и храбрее всех: после страшной истории, рассказанной Костей, он не побоялся, а успокоил мальчиков и перевел разговор на другую тему. Сам Павел, смышленый, умный мальчик, только слушает истории о «нечисти» , рассказывает о реальных событиях, происходивших в его деревне во время солнечного затмения. Десятилетний Костя привлек внимание охотника задумчивым и печальным взглядом его черных блестевших глаз. Лицо Кости маленькое, худое, сам он низкий. Мальчик очень суеверный, верит в водяных и русалок, о которых рассказал остальным ребятам. Он подражает взрослым, в своей речи часто говорит "братцы мои". Автор назвал Костю трусишкой за страх перед волками, сопоставляя его с Павлом. Но Костя был добрым мальчиком. Он очень жалел Феклисту, мать утонувшего Васи. Одет он так же бедно, как Павел.
В образі головного героя Тараса Бульби автор втілив найкращі риси запорізького козака. Тарас — один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до Батьківщини, Мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів. Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам. Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син, Андрій, зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він, як справжній патріот і запорожець, вибирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька. Мужньо витримав Тарас, хоча серце розривалося, і сцену тортур, яким піддавали вороги старшого сина. Та помстився добре старий козак ляхам, випалюючи їхні села та міста. У кінці твору смерть чекає і на самого Тараса. Та він думає не про себе, а про те, як краще відступити його товаришам. Саме таких людей, як Тарас Бульба — мужніх, сміливих, вірних, відданих — поважали на Січі, про них складали пісні кобзарі. Такими людьми пишався наш народ, ними славилась Україна! Бойове товариство, побут і звичаї запорожців у повісті М. Гоголя «Тарас Бульба» М. Гоголь — видатний письменник — присвятив опису яскравих сторінок українського козацтва повість «Тарас Бульба». Щодо опису побуту і звичаїв запорожців письменник намагався наслідувати дійсність. Все, що відбувалося на Січі, читач бачив очима Остапа та Андрія. Разом з ними милувався величезним козаком, який спав прямо посеред дороги, розкинувши вільно руки й ноги. Вражає читача, як і молодих козаків, сцена покарання вбивці. Життя козаків було дуже суворим, вони звикли до походів, не любили розкошувати. Найбільшу цінність для всіх становило бойове товариство. Вкарбовуються у пам’ять слова головного героя: «Немає зв’язку, святішого від товариства!», «поріднитися рідністю по душі може тільки людина». Великого значення надавали Тарас Бульба та його бойові побратими цьому поняттю — товариство. Все могли віддати, забути про власну користь, про рідних, а товариство не могли зрадити ніколи. Тому й перемагає їхній дух, тим вони й сильні. Такими героями й пишалася українська земля.
❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️