Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися з однолітками, тощо. «Спокій був його ворогом». Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це Федько був натурою щирою, чесною, благородною. «Федько брехати не любить… й товаришів видавати.»- за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкет, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як Федько. Батьки Федька забороняли йому з ним спілкуватися з Толею, бо він «не рівня», «не кумпанія» мужиченяті. Але Федько щоразу «спокушав» Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толик спровокував Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Федько побився об заклад з Толіком на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, Толя непомітно від усіх стибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати до На до йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи Толю. Дізнавшись про небезпечні забавки, батько Толі сильно розгнівався. Федько вши Толика, бере всю провину на себе. Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з вікна — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника — і грався з чижиком, якого забрав у матері Федька, бо вважав, що він його виграв.
Жуковский Василий Андреевич 1783–1852
Гнедич Николай Иванович 1784–1833
Крылов Иван Андреевич 1769/66/68–1844
Грибоедов Александр Сергеевич 1795/94/90–1829
Батюшков Константин Николаевич 1787–1855
Глинка Федор Николаевич 1786–1880
Давыдов Денис Васильевич 1784–1839
Пестель Павел Иванович 1793–1826
Рылеев Кондратий Федорович 1795–1826
Чаадаев Петр Яковлевич 1794–1856
Пушкин Александр Сергеевич 1799–1837
Дельвиг Антон Антонович 1789–1831
Кюхельбекер Вильгельм Карлович 1797–1846
Вяземский Петр Андреевич 1792–1878
Даль Владимир Иванович 1801–1872
Языков Николай Михайлович 1803–1845
Катенин Павел Александрович 1792–1853
Баратынский Евгений Абрамович 1800–1844
Одоевский Владимир Федорович 1803–1869
Веневитинов Дмитрий Владимирович 1805–1827
Лермонтов Михаил Юрьевич 1814–1841
Одоевский Александр Иванович 1802–1839
Надеждин Николай Иванович 1804–1856
Полежаев Александр Иванович 1804–1838
Хомяков Алексей Степанович 1804–1860
Павлов Николай Филиппович 1805–1864
Бестужев-Марлинский Александр Александрович 1797–1837
Шевырев Степан Петрович 1806–1864
Бенедиктов Владимир Григорьевич 1807–1873
Павлова Каролина Карловна 1807–1893
Гоголь Николай Васильевич 1809–1852
Кольцов Алексей Васильевич 1809–1842
Островский Александр Николаевич 1823–1886
Белинский Виссарион Григорьевич 1811–1848
Герцен Александр Иванович 1812–1870
Гончаров Иван Александрович 1812–1891
Огарев Николай Платонович 1813–1877
Лажечников Иван Иванович 1792–1869
Соллогуб Владимир Александрович 1813–1882
Аксаков Константин Сергеевич 1817–1860
Тургенев Иван Сергеевич 1818–1883
Григорович Дмитрий Васильевич 1822–1899
Плещеев Алексей Николаевич 1825–1893
Лесков Николай Семенович 1831–1895
Некрасов Николай Алексеевич 1821–1877/78
Тютчев Федор Иванович 1803–1873
Фет Афанасий Афанасьевич 1820–1892
Дружинин Александр Васильевич 1824–1864
Салтыков-Щедрин Михаил Евграфович 1826–1889
Чернышевский Николай Гаврилович 1828–1889
Толстой Лев Николаевич 1828–1910
Достоевский Федор Михайлович 1821–1881
Никитин Иван Саввич 1824–1861
Чехов Антон Павлович 1860–1904
Бунин Иван Алексеевич 1870–1953
что бы в будущем учить своих детей, и поступить на работу, на которой много платят.