Бальмонт написал произведение для своей дочери Нины (он звал её Ниника) . Для неё поэт сочинил «Фейные сказки» . (Слово «фейные» произошло от слова «фея». ) В стихотворных сказках К. Бальмонта среди «мошек и букашек» , пьющих «капельки с ромашек» , живёт нежная фея, «занятая делом» , она проверяет росинки, разрешает споры между насекомыми и растениями. «Фейные сказки» очень тесно связаны со всем творчеством поэта: ощущение радости и наполненности жизни, уход в идеальный мир, представление о ребёнке как носителе всех светлых начал, восприятие природы, творчества, красоты и гармонии мира.
Образ Феи - светлое женского начало, с его поэт раскрывает свои философские взгляды. Фея поэтического цикла наделена не только волшебной силой и властью, но и чертами, которые характеризуют ее как маленькую, непоседливую, познающую мир девочку.
Образ феи, пришедший из западноевропейской мифологии, часто традиционно окрашен в различные оттенки зеленого. Это и цвет феи К. Д. Бальмонта: У Феи – глазки изумрудные, Всё на траву она глядит. У ней наряды дивно-чудные, Опал, топаз и хризолит. “Наряды феи”.
Объяснение:
Объяснение:
Відповідь:
Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризикові розваги, дражнити сусідських хлопців. Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком! В оповіданні «Федь-ко-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психологічний сюжет. Ось як автор малює сцену, в якій один виявляє слабкість духу, а другий — великодушність (Слабкодухий боягузливий Толя перекладає свою провину на Федька — і той його рятує) «Федькові знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Він підняв її й подивився на Толю. Але Толя тулився до матері, яка милувала його і жаліла його… » Федько в Толю, а розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг. Бачити перед собою слабкого, морально пригніченого, настрахованого і завдати йому удару — це не у Федьковому характері, це понад його гідність!
Пояснення:
Людська душа незбагнена. Її можна порівняти з храмом, у якому живе духовність, витає дух любові, ридає навколішках каяття. Її можна порівняти з новобудовою, де нема ні вікон, ні дверей, де завиває вітер і лютує холод. Її можна порівняти з розкішною віллою, у якій царює багатство, сміється безтурботність, але нема місця для добра, жертовності, щирості.
вот надеюсь сойдёт