Мечтать любят все, независимо от возраста, пола, занятости и материального положения. И если кто-то скажет, что предпочитает призрачной мечте осязаемую реальность, ему все равно никто не поверит. И в глубине души у каждого есть своя сокровенная мечта. Иногда она сбывается и становится явью или реальностью. Иногда так и остается вечной несбыточной, но все-таки очень сладкой, мечтой. Чем же отличаются наши мечты от реальности?
Мечта – нематериальный продукт деятельности нашего головного мозга, существующий в твоем воображении. Ее нельзя потрогать, услышать или понюхать в отличие от реально существующего предмета или действия
Історія Давньогрецького театру - охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. Подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета Феспіса(друга половина 6 століття до н. е.), якому приписується і введення першого актора. З хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру.