ответ:Картина Васнецова реалистичная, похожа на фотографию. Она выполнена в приглушенных, преимущественно темных тонах.
Герои изображены, как живые. Здесь нет четких линий и ярко выраженных акцентов. Она создает спокойное, томное настроение.
Иллюстрации Билибина значительно отличаются. Каждая деталь в них четко очерчена и ярко выражена.
Герои и вокруг них не сливаются. Эти иллюстрации динамичные, передают действия изображенных объектов.
Они менее реалистичны, нежели работы Васнецова, напоминают картинки.
Такие иллюстрации создают настроение активности, переживаний на героев.
Объяснение:
Как вели себя в минуту опасности мальчики?:
Яшка увидел, что Володя тонет, испугался и попятился назад, а потом хотел побежать к деревне. Поняв, что нельзя бросать человека в опасности одного, Яшка вернулся к бочагу и увидел, что Володя по-прежнему тонет, но уже не шевелится. Яшка бросился в воду, попытался его, но почувствовал, что тот утягивает его вниз, испугался, сбросил Володю с себя и поплыл к берегу. И только когда Яшка подплыл к берегу, он снова опомнился, почувствовал себя виноватым. Он нырнул в воду, поднял тело Володи вверх и вытащил его на берег, хотя плыть с ним было тяжело. Яшка пытался привести его в сознание, но сначала ничего не получалось. Он испугался, думая, что Володя умер. Но после того как он встряхнул Володю, тот пришел в себя, откашливаясь.
Как объяснить, что Яшке после того, как все кончилось благополучно, не было ничего на свете милее бледного, испуганного, страдающего лица Володи?:
Яшка пониманимает, насколько для него ценна жизнь его приятеля, над которым он до этого посмеивался и на которого сердился.
По высказываниям исследователей творчества Казакова, писатель ничего невыгодного для своих героев не устраивает от читателя, который сам должен решить, насколько они хороши или плохи. Как вы думаете, что мог утаить, но не утаил от читателя автор в поведение Яшки?:
Страх Яшки за свою жизнь, слезы.
Объяснение:
Історична основа та художній вимисел. У романі “Айвенго” В. Скотт зображує епоху раннього Середньовіччя, зокрема події XII ст. Це була доба, коли в Англії утверджувалися феодальні відносини, завершувався процес закріпачення селянства.
У романі разом із вигаданими персонажами діють реальні історичні особи, але їхні образи переосмислені автором. Річард І (1157-1199) – англійський король з 1189 р. Від свого батька, Генріха II Плантагенета з Анжу, отримав володіння на півдні Франції, де він виріс і засвоїв лицарські звичаї. Більшу частину свого недовгого правління провів за межами Англії, де в той час посилилися феодальні заворушення.
Річард I був учасником Третього хрестового походу (1189-1192), який завершився невдало. На шляху до Англії потрапив у полон до австрійського герцога й звільнився лише тоді, коли сплатив викуп. Реальний король Річард І був досить жорстоким і грубим. Однак в історичному романі В. Скотт дещо ідеалізує Річарда. У фольклорі Річард – утілення народної мрії про мудрого й справедливого короля.
Письменник теж звеличує образ правителя, який сприяв об’єднанню англійської нації і утілював ідею визволення від іноземних загарбників.
Прототипом принца Джона в романі став реальний принц Джон (1167-1216) – англійський король з 1199 р. Він обійняв престол після смерті свого брата, Річарда І. Утратив більшу частину англійських володінь у Франції, за що його прозвали Безземельним.
Своєю жорстокістю й утисками викликав невдоволення народу, лицарства й навіть феодалів, які відкрито повстали проти нього.
У романі “Айвенго” принц Джон зображений хитрим, жорстоким і підступним. Якщо Річард І – ідеал народного короля, то принц Джон – утілення правителя, який суперечить народним інтересам. У творі згадуються й інші історичні особи: Вільгельм II – англійський король (1070-1100), другий син Вільгельма І, а також Едуард III (1312-1377) – англійський король з 1327 р., який спричинив початок Столітньої війни.
Вони також переосмислені творчою уявою автора.
У романі В. Скотт використав принцип, що зробив його твір цікавим і захоплюючим для широкої публіки, – він змалював історію через показ життя окремих людей, серед яких вирізняється образ лицаря Айвенго. Хоча він цілком вигаданий автором, цей герой став утіленням самого духу середньовічного лицарства й найкращих людських якостей.