Привіт, Джуліє! Вибач, що я так просто насмілююсь звертатись до тебе, хоч ти значно старша від мене. Прочитавши книгу про твої й Іванові пригоди, про три страшні й щасливі дні втечі, в мене виникло бажання написати тобі листа. Тому зараз ти тримаєш його в руках. Чи думала ти, коли втекла з табору, що доля подарує тобі неймовірний шанс зазнати щастя? Такого короткого, але такого справжнього й чистого. Чи думала ти, що той змучений чоловік, якого ти побачила і за яким вирішила піти, щоб урятуватись, стане для тебе коханим Іваном, пам’ять про якого житиме з тобою все життя? Ти, напевне, страшенно рада, що тоді наважилась піти за ним і, незважаючи на нестачу сил і страшенну втому, все йшла і йшла за ним. Звичайно, спочатку він не хотів, щоб ти була з ним. Він боявся, що через тебе потрапить знову в полон. Але, побачивши твою жагу до життя, він став йти з тобою нога в ногу. Спочатку ви були просто двома чужаками, загнаними звірами, що намагались просто врятуватись. Але згодом ви відчули щось більше, ніж людяність і взаємодо між собою. Першою була ти? Правда ж? Коли в тобі зародилось те щире прекрасне почуття? Чи одразу ти відчула його? Чи не боялась ти признати його? Коли ти зрозуміла, що почуття твоє знаходить відгук і в душі Івана? Серед гірських квітів і високих трав? Распродажа! Обувь Columbia -50% Думаю, спочатку тобі було важко порозумітись з Іваном. Він не знав мови твоєї, а ти – його. Але згодом, коли в серцях ваших розквітло кохання, ви почали розуміти один одного з пів слова, або ж і зовсім без слів. Розумію, що згадувати той момент розлуки тобі невимовно важко, але не можу не спитати. Чому Джуліє ти не потягла у прірву Івана за собою? Ти не встигла? А якби… Розкажи мені про своє життя після втечі. Чи все в тебе склалося добре? Можливо, було і щось погане? Розкажи мені, я слухатиму про все. Напиши мені і про свого Джованні. На кого він схожий? Є в ньому щось від Івана? Чекаю відповіді від тебе, Джуліє.
Мій улюблений твір серед іноземної літератури - це "Воля до життя" Джека Лондона.
В оповіданні змальовується, як двоє товаришів повертаються з пошуків золота на Алясці. Вони дуже втомлені, голодні, а один з них так сильно підвернув ногу, що не міг йти, та другий, котрого звали Білл, кинув його на рішення долі. Перший збирає усю свою волю до життя і продовжує шлях додому. Дорогою він ловить малесеньких рибок у калюжах, вишукує кислу траву під снігом. Через декілька днів герой зустрічає об'їдені дикими тваринами кістки свого друга. Поруч з ними лежав мішечок з золотом. Та він його не взяв, хоч своє вже викинув дорогою. Ця людина зрозуміла, що зовсім не гроші найважливіше у житті! Найголовніше - життя!
А от доля продовжує випробовувати героя. Він зустрічає хворого вовка, і довгий час вони йдуть разом, кожен сподіваючись, що інший помре швидше, ніж він сам, і можна буде його з'їсти. Та людина не здавалася, а коли вовк все ж таки зібрав свої сили та вчепився в неї, чоловік боровся до останнього!
Автор спеціально не дав імені головному герою, адже людина та вовк - це два образи. Вовк - це смерть, що переслідує свою жертву, а чоловік - це людина, що хоче жити, він - символ життя! Джек Лондон хотів донести до читача те, що не можна здаватися, і в якийсь момент ти зможеш перемогти найсильнішого ворога - саму смерть!
Тема: творі Джека Лондона "Воля до життя" змальовано людину, що не здається і тому здатна перемогти смерть.
Ідея: автор доносить нам, що життя - найбільша цінність і в боротьбі за нього не можна здаватися!