Представники течії просвітництва: вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи.
Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу. А характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини.
Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я".
У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.
Тому відмінності від світогляду Просвітництва дуже помітні: якщо просвітники вважали, що декілька простих розумних принципів можуть бути застосованими повсюдно, то романтиків захоплювала багатоманітність світу, абстрактні істини вони намагалися випробувати і доповнити конкретними . Світ людей і явищ не може бути простим, одноманітним, розумно облаштованим, а постає складним, багатобарвним, нерідко ірраціональним.
В романе Тургенева “Отцы и дети” героями-антагонистами являются Павел Петрович Кирсанов и Базаров. Эти герои отличались друг от друга всем: возрастом, социальным положением, убеждениями, внешностью. Вот портрет Базарова: “...высокого роста, в длинном балахоне с кистями, лицо длинное и худое, с широким лбом, книзу заостренным носом, большими зеленоватыми глазами, оно оживлялось спокойной улыбкой и выражало самоуверенность и ум”. А вот портрет главного базаровского оппонента: “На вид ему было лет сорок пять; его коротко остриженные седые волосы отливали темным блеском; лицо его, желчное, но без морщин, необыкновенно правильное и чистое, словно выведенное тонким и легким резцом, являло следы красоты замечательной”.
Cочинение «Образ Тараса Бульбы - воплощение ратного духа запорожцев»
Николай Васильевич Гоголь много занимался изучением истории. Особенно большое внимание писателя привлекала Запорожская Сечь — первое в Европе демократическое "государство". Изображению сложного и противоречивого периода украинской истории и посвящена повесть Гоголя "Тарас Бульба". Мы знакомимся с Тарасом Бульбой в мирной домашней обстановке, во время небольшой передышки главного героя между ратными подвигами. Гордость у Бульбы вызывают сыновья Остап и Андрий, приехавшие домой с учебы. Тарас считает, что духовное образование — это лишь часть необходимого молодому человеку образования. Главное же — боевая учеба в условиях Запорожской Сечи. Тарас Бульба — полковник, один из представителей командного состава казачества. Он является воплощением ратного духа сечевиков. Бульба с огромной любовью относится к своим товарищам-запорожцам, глубоко уважает обычаи Сечи и не отступает от них ни на йоту. Характер Тараса Бульбы особенно ярко раскрывается в главах повести, рассказывающих о боевых действиях запорожских казаков против польских войск. Остап и Андрий — воплощение двух сторон души старого Бульбы. Остап — настоящий молодец, из которого вырастет добрый запорожец. Андрий — более мягок, но тоже обещает стать хорошим воином. Однако в жизнь мечтам Тараса Бульбы не суждено было воплотиться. Остап погибает как герой в цветущем возрасте. Андрий же попадает в сети ловкой искусительницы-полячки, предает родину и переходит на сторону врага. В сцене сыноубийства мы видим величие характера Тараса Бульбы. Свобода отчизны и казацкая честь для него — главнейшие понятия в жизни, и они сильнее отцовских чувств. Поэтому, побеждая собственную любовь к сыну, Бульба убивает Андрия. Теперь никто не сможет укорить Тараса в пренебрежении рыцарскими идеалами Запорожской Сечи. Но и самому Бульбе пришлось вскоре погибнуть. Читателя глубоко трогает сцена гибели главного героя: погибая в огне, Тарас обращается к своим товарищам-запорожцам со словами напутствия. Он спокойно следит за тем, как уплывают его запорожцы. Здесь Тарас Бульба виден во всей цельности и могучей силе своего характера. Николай Васильевич Гоголь был пылким патриотом своей родной Украины. Вся творческая жизнь писателя пришлась на эпоху царствования Николая Первого. Это было время жестокого подавления любого проявления свободомыслия, любого проявления национального духа. Не в последнюю очередь это касалось Украины. В повести "Тарас Бульба", которая должна была стать гимном свободолюбию, Гоголю, несмотря на жесточайшую цензуру, все-таки удалось сказать очень многое. Тарас Бульба на целые десятилетия стал воплощением образа борца за независимость, верного запорожским традициям, непоколебимого, уверенного в окончательной победе над врагом. Образ Тараса Бульбы может быть истолкован и аллегорически: старый Тарас — это воплощение старинных .идеалов сечевого рыцарства, Андрий — воплощение взглядов неустойчивой части казачества, склонной к компромиссам и прямому предательству, а Остап — воплощение молодой запорожской силы, зреющей в украинском народе.
Объяснение:
Представники течії просвітництва: вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи.
Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу. А характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини.
Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я".
У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.
Тому відмінності від світогляду Просвітництва дуже помітні: якщо просвітники вважали, що декілька простих розумних принципів можуть бути застосованими повсюдно, то романтиків захоплювала багатоманітність світу, абстрактні істини вони намагалися випробувати і доповнити конкретними . Світ людей і явищ не може бути простим, одноманітним, розумно облаштованим, а постає складним, багатобарвним, нерідко ірраціональним.