ответ:З чорнових варіантів творів В. Симоненка і зі спогадів його сучасників нам відомо, що над кожним своїм словом автор працював дуже уважно і багато, він по декілька разів доповнював, виправляв і переробляв написане, додавав необхідний ритмічний малюнок, якнайточніші слова і вирази.
Коли я вперше дізнався про подібну манеру складання В. Симоненком поетичних творів, я був щиро вражений. Адже його поезії настільки легко читаються, що кожна з них вбирається на одному подиху. Складається відчуття, що будь-який вірш В. Симоненка написаний ним буквально «з льоту». Але якщо замислитися над сутністю поетичної творчості, стає зрозумілим, що кожний вид мистецтва, у тому числі й поезія, потребує тяжкої праці над кожним словом, кожним кольором і звуком. Навіть якщо у читача складається враження легкості і простоти, нескладної для сприйняття глибокого змісту і форми — це тільки свідчення незвичайного таланту автора. Одним з таких свідчень може бути поезія В. Симоненка «Лебеді материнства». Це зовсім невеликий за своїм обсягом твір, але за змістом він незвичайно глибокий. Сьогодні ці рядки вважаються хрестоматійними:
«За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Образ матері, який створив у цій поезії автор, не розроблений докладно, не описуються якісь індивідуальні риси матері ліричного героя і навіть її зовнішність. Але твір настільки сповнений душевною чистотою і щирою любов’ю, що образ матері одразу ж оживає і постає в уяві читача. Твір дуже виразний, адже написаний він від імені матері, що дає своєму синові заповіт на все життя. Завдяки своїй силі поезія набуває водночас і загальнолюдського звучання, й українського національного характеру. Адже шанобливе ставлення до матері, як і до Батьківщини, притаманне будь-якому свідомому українцю, який поважає себе, свій рід і своїх пращурів.
Образ матері у поезії «Лебеді материнства» нерозривно пов’язаний з образом Батьківщини. Настрій цього вірша створюється не стільки через загальний зміст, скільки через зовсім незначні, на перший погляд, образи.
Я впевнений, що поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» є одним з найкращих поетичних творів української літератури усіх часів, а ще й заповітом автора, який може взяти за життєве кредо кожен з нас, який відтворює погляди поета на суспільний та громадський обов’язок гідного українця.
Объяснение:
Объяснение:
1. С.Н. Дрожжин очень любит Родину, он восхищается и преклоняется перед ней: "как не гордиться мне тобой", "молитвенно свой взор бросаю в небеса", "стою недвижим я", "как бодро дышится", "восторгом наполняешь грудь", "хочу я отдохнуть с тобой наедине", "мечтаю и пою".
2. Поэт о говорит не только о красоте и величии Родины, но и о её святости, для него она — самое святое и дорогое на свете: "Волга родная", "чарующий хороша ты", "приветные деревни", "родимая сторона", "мощь видна, и сила с красотой", "великая и святая".
3. Это стихотворение — своеобразный гимн Родине, в тексте поэт использовал риторические обращения и восклицания, поэтому я буду читать его торжественно, с воодушевлением. Настроение при чтении должно быть радостным, позитивным, восторженным.
или тебе готовое сочинение нужно?