Объяснение:
Рей Бредбері життя і творчий шлях Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в місті Уокиган, штат Іллінойс. Під час Великої депресії в 1934 році родина Бредбері переїхала в Лос-Анджелес, прийнявши за родича сім’ї. Там Реймонд в 1938 році закінчив середню школу. Три наступні роки свого життя юнак провів, продаючи газети на вулицях Лос-Анджелеса, оскільки грошей на вищу освіту не було. Бредбері вперше спробував себе в літературі в 12 років, коли написав продовження до «Великого воїна Марса» Е. Берроуза. Перша його публікація – це вірш «Пам’яті Вілла Роджерса», яке було опубліковано в 1936 році. У 1937 році Бредбері вступив в лос-анджелеську «Лігу наукових фантастів». Розповіді Бредбері почали публікуватися в дешевих журналах. У той час Бредбері багато працював, поступово відточуючи літературну майстерність і формуючи індивідуальний стиль. У 1939-1940 рр. він видавав мімеографічний журнал «Футура фантазія». До 1942 року Бредбері остаточно перестав продавати газети і повністю перейшов на літературний заробіток, створюючи до 52 оповідань на рік. У 1946 році в книгарні Лос-Анджелеса Бредбері зустрів Сусану Маклюр (Мегі), яка стала згодом любов’ю всього його життя. 27 вересня 1947 Меггі і Рей уклали шлюб, у них народилося чотири дочки. Бредбері написав 11 романів, найбільшу популярність з яких отримали ранні роботи: «Марсіанські хроніки» (1950), «451 градус за Фаренгейтом» (1953) і «Вино з кульбаб» (1957). dovidka.biz.ua Також письменник створив 21 п’єсу і 28 сценаріїв для кінофільмів Рей Бредбері був автором і ведучим циклу телепередач з 65 міні-фільмів за мотивами його оповідань. Цикл називався «Театр Рея Бредбері» і виходив з 1985 по 1992 рік. Після 1963 Бредбері продовжив публікувати нові оповідання, але також активно сконцентрувався на іншому жанрі -драмі. Деякі зі своїх ранніх оповідань Бредбері в 1984 році перевидав в спеціальному збірнику «Спогад вбивства», а пізніше опублікував детективний роман «Смерть – справа самотня». Бредбері отримав безліч нагород в галузі літератури і мистецтва в цілому. Навіть у літньому віці письменник продовжував писати. У 79 років Бредбері переніс інсульт, після чого останні роки життя був прикутий до інвалідного крісла. Бредбері помер після тривалої хвороби 5 червня 2012 року в Лос-Анджелесі у віці 91 рік
Главные герои этого произведения звери, они живут в лесу. Посреди лесной поляны стоит красивая пушистая елка, озаренная лунным светом. Когда ворона была в городе, то она видела, как люди красиво украшают елку к Рождеству и новому году. Потом дети веселятся и водят хороводы вокруг этой елки. Поют песни, танцуют и кушают разные вкусные блюда.
Она так красиво и подробно все расписала лесным жителям, что и они захотели украсить свою самую красивую и пушистую елку. Она росла одна на поляне и была очень больших размеров и имела красивые длинные иголки.
На поляне собрались воробьи, лиса, волк, еж, белка и заяц. Воробьиная стайка первая приступила к украшению елки. Они перелетали с ветки на ветку и стряхнули весь снег с ее ветвей. Белка принесла со своего домика орехи, окунула их в воду и они стали серебряными.
Лиса принесла красивых разноцветных рыбок, сорока принесла свои запасы различных блестящих вещей. То кусочки от люстры, то железки. Ёлка получилась у зверей на загляденье яркая и блестящая, как в сказке.
После того как звери украсили елку, они и начали праздновать, пели песни и водили хороводы вокруг елки. На их шумный праздник пришел проснувшийся из спячки медведь. Но не стал сердиться, а то же начал праздновать вместе с ними.
Но тут на шум пришел лесник, звери разбежались, кто куда, а лесник очень удивился, увидев наряженную елку посреди леса. Поснимал с нее самые интересные и съедобные украшения и понес их домой своим детям.
Веселое и праздничное настроение передается всем, кто читает это произведение. Волшебная красивая зимняя ночь, красиво украшенная елка близкие, родные и друзья, все собрались вместе.
Автор в данном произведении приводит пример того как можно весело и полезно провести время в кругу своих друзей. Все вместе наряжали елку, а потом начли праздновать.
Объяснение: