Мені навіть важко уявити собі цю велику абстрактну відстань часу — 25 століть. Це — до Есхіла, а скільки ще від нього до тих давніх греків, що складали міфи про небо і землю, що оспівували героїв, даючи їм такі горді визначення: "герої", "титани", чаруючи через століття їхніми славетними подвигами?
Я нібито бачу старовинний театр просто неба, півколо грубих лав, акторів на котурнах (бо ж говорять про високі матерії, сьогодні дають трагедію), чую урочистий речитатив хору. А ще — його засмучене, викривлене стражданням обличчя. Це Прометей. Прикутий до скелі. (Інші частини твору Есхіла втрачено, а цю — найцікавішу, найголовнішу, мабуть, частіше грали, і тому навіть тисячоліття зберегли).
Дійсно, у "Прометеї закутому" Есхіл зобразив найважче: відповідальність героя за свій вчинок, розплату, покарання. Подумайте: ми не бачимо ні подяки, ні винагороди. Люди, заради яких Прометей зробив свій подвиг, десь там, "за кадром". Хто знає, може, вони й не згадують про нього! Є собі вогонь — та й годі. Учорашнім жалюгідним створінням ще багато треба пройти, щоб навчитися вдячності.
А що є? Страждання. Пасивна зрада друга. Гефест співчуває титанові, але, виконуючи наказ Зевса, приносить міцні ланцюги. Сльози та вмовляння сестер-океанід. Горе матері. Навіть батько, чоловік, теж радить підкоритися верховному богові. Можливо, сумніви. Хоч він і титан, а все ж таки відчуває біль від цього орла, зазнає ганьби від прилюдних страждань, спливає кров'ю.
Солнечное утро Аркадий Иванович Сугробы Таинственное письмо Сон Старый дом У колодца Битва Чем окончился скучный вечер Виктор и Лиля Елочная коробочка То, что было привезено на отдельной подводе Елка Неудача Виктора Что было в вазочке на стенных часах Последний вечер Разлука Будни Грачи Домик на колесах Необыкновенное появление Василия Никитьевича Как я тонул Страстная неделя Дети Петра Петровича Твердость духа Весна Поднятие флага Желтуxин Клопик В купальне Стрелка барометра На возу Отъезд Комментарии
Деякі ранні твори Т. Г. Шевченка, сповнені романтизму та фантастичних подій, дуже схожі на народні пісні. У будь-якому разі, в їх основу лягли саме фольклорні мотиви. Проте у кожній поезії ми відчуваємо стиль самого автора: жодна балада не стає переказом вже існуючого сюжету. Автор вкладає у свої твори таку силу почуття і художню майстерність, що ці твори можна впізнати серед багатьох інших поезій. Балади Шевченка дуже подобаються мені, а «Тополя» є однією з найулюбленіших. Мене захоплює дивний і чарівний сюжет і, звісно, схожість із фольклорним текстом. Шевченко дуже любив народну творчість і неодноразово звертався до народних мотивів у своїх віршах.
Объяснение:
Мені навіть важко уявити собі цю велику абстрактну відстань часу — 25 століть. Це — до Есхіла, а скільки ще від нього до тих давніх греків, що складали міфи про небо і землю, що оспівували героїв, даючи їм такі горді визначення: "герої", "титани", чаруючи через століття їхніми славетними подвигами?
Я нібито бачу старовинний театр просто неба, півколо грубих лав, акторів на котурнах (бо ж говорять про високі матерії, сьогодні дають трагедію), чую урочистий речитатив хору. А ще — його засмучене, викривлене стражданням обличчя. Це Прометей. Прикутий до скелі. (Інші частини твору Есхіла втрачено, а цю — найцікавішу, найголовнішу, мабуть, частіше грали, і тому навіть тисячоліття зберегли).
Дійсно, у "Прометеї закутому" Есхіл зобразив найважче: відповідальність героя за свій вчинок, розплату, покарання. Подумайте: ми не бачимо ні подяки, ні винагороди. Люди, заради яких Прометей зробив свій подвиг, десь там, "за кадром". Хто знає, може, вони й не згадують про нього! Є собі вогонь — та й годі. Учорашнім жалюгідним створінням ще багато треба пройти, щоб навчитися вдячності.
А що є? Страждання. Пасивна зрада друга. Гефест співчуває титанові, але, виконуючи наказ Зевса, приносить міцні ланцюги. Сльози та вмовляння сестер-океанід. Горе матері. Навіть батько, чоловік, теж радить підкоритися верховному богові. Можливо, сумніви. Хоч він і титан, а все ж таки відчуває біль від цього орла, зазнає ганьби від прилюдних страждань, спливає кров'ю.