В центре сюжета находится пожилая женщина по имени ,,Катерина Петровна. Она живет в глухой деревне с символичным названием Заборье. Уже долгое время она чувствует себя одинокой, потому что единственная дочь Настя уехала работать в Ленинград, а с жителями деревни у нее мало общего.
Автор дает нам понять, что женщина родилась в благородной семье, которая привила ей изысканный вкус. Дом, в котором Катерина встретила старость, построил отец. Ее отец был именитым художником, поэтому дом признали мемориальным. Катерина дорожила и домом, и садом возле него. Но в свои престарелые годы уже не могла сама управляться с хозяйством. Ей сосед Тихон и девчушка Манюшка.
Катерина Петровна имела добрый, мягкий характер. Она ни на минуту не обижалась на дочь, не винила её. Она беззаветно любила Настю, переживала за неё. Мать даже письма отправляла ей редко, чтобы не надоедать и не отвлекать от работы в качестве заботы о дочери. Лишь в последнем письме, предчувствуя свою кончину, Катерина Петровна выразила всю свою боль и тоску. Она боялась, что не увидит больше свою дочь.
Книги — морська глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить... —
писав Іван Франко. Книги зберігають для людства чарівний світ добра й краси, вони можуть навчити великих тайн, окрилити мрію.
Не так уже давно, наприкінці XX століття, вчені прогнозували зникнення книжкової культури взагалі. Мовляв, навіщо книги з паперу, якщо тепер існує можливість всю Національну бібліотеку записати на один кристал! Так, можливості інформаційних технологій сьогодні сягнули так далеко, як не заглядали навіть наукові фантасти. Але книги залишаються і ще довго залишатимуться великим надбанням культури.
Як добре пахне друкарською фарбою новенька книжка! Які гарні в ній кольорові ілюстрації! Можна погортати її сторінки туди-сюди, торкнутися до майстерно зроблених гравюр, передивитися коментарі.
Книги вже багато тисячоліть супроводжують людську цивілізацію. Нас вражають таємничі зарубки-написи з палеолітичних печер, клинописні знаки на чорному базальті, якими записано перші в світі людські закони, череп'яні дощечки з руїн стародавнього Вавилону, єгипетські ієрогліфи, виведені на папірусах. Найдавніша книга у світі — 13 папірусних томів із нумерованими сторінками в шкіряній оправі. Вони знайдені 1946 року в Луксорі, а написані — у ПІ столітті н. є.
Объяснение:
