Дане дослідження присвячено темі помсти у трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет". Підводячи підсумок нашого дослідження, ми дійшли висновку, що творчість генія світової літератури Вільяма Шекспіра є апофеозом не лише англійської ренесансної літератури, але й одним з найцінніших творчих внесків у всесвітню літературу та культуру взагалі. Творчість Шекспіра дала поштовх для розвитку різних галузей мистецтва, адже вона склала фундамент для численних робіт великих художників, музикантів, акторів, поетів, письменників, філософів тощо.
В своєму дослідженні ми розглянули шлях Шекспіра як людини та митця, а також проблему помсти у найвидатнішій трагедії усіх часів - "Гамлет, принц данський". Ми розкрили такі поняття, як "трагедія" і "помста", проаналізували композицію твору та зясували джерела, з яких В. Шекспір черпав сюжет для своєї трагедії, а також розглянули образ Гамлета з позиції різних дослідників.
В результаті проаналізованого матеріалу ми дійшли до наступних висновків:
Питання і проблеми, що хвилювали самого Шекспіра, знаходять відображення у його творчості, хоча не на кожне своє запитання драматург знає відповідь - деякі залишаються риторичними.
Жанр трагедії створено, аби очищати душу, тобто приносити катарсис. Трагедія Шекспіра - могутня не лише з точки зору майстерності у драматургії, а й у емоційному плані. Палітра емоцій читача коливається від співчуття до справедливого гніву, від вболівання за героїв до сорому за їх вчинки.
Трагедія "Гамлет", попри численні розгляди та аналізи, потребує подальшого вивчення не лише як звичайна частина творчої спадщини генія, а й як окремий літературний вимір, створений Шекспіром з певною метою. Цей твір наповнений філософією та підтекстами, які можна трактувати по-різному, і кожне трактування має право на існування, а також кожне нове трактування може стати цілим відкриттям у шекспірології та літературі взагалі.
Головний герой трагедії, Гамлет - не просто принц з тягарем відповідальності, це, насамперед, людина на роздоріжжі, де кожен із шляхів веде в лиховісну невідомість. Образ Гамлета - це образ людини у пошуку, це філософ, що живе у кожному з нас, і Шекспір дозволяє читачеві зазирнути у власну душу, коли той оцінює дії героя чи звертає увагу на ті чи інші слова Гамлета. Таким чином, кожен може знайти у принці данському щось близьке - можливо, цим великий драматург підкреслює особисту драму кожної людини, народженої на цей світ.
Проблема помсти у трагедії "Гамлет" висвітлюється у всій її масштабності, а проте вирішення цієї проблеми не запропоновано. Шекспір не навязує своєї думки з цього приводу, залишаючи читачеві простір для роздумів над "вічним питанням". У нашому дослідженні ми порівняли християнську та язичницьку точки зору, а також представили зразки християнських та язичницьких мотивів, що зустрічаються у сюжеті трагедії.
Таким чином, ми розглянули тему помсти у трагедії "Гамлет" В. Шекспіра, спираючись на сам текст та раніші дослідження, і дійшли до висновку, що помста несе у собі небезпеку небажаних наслідків та не приносить очікуваного полегшення.
7) Илья Муромец — это реальный, а не выдуманный, человек, что отличает былину от сказки. По преданию, родился он в небольшом селе Карачарове, под городом Муромом. Илья был единственным сыном у немолодых родителей — простых крестьян. Он тридцать три года просидел не выходя из дому, не в силах подняться с места. Сидел бы он сиднем и дальше, но судьба приготовила для Ильи другой путь.. . Проходили через село Карачарово старцы, калики перехожие, благодаря которым и стал Илья защитником Руси. Напившись заговоренной воды и сделав первый шаг, Илья, можно сказать совершил первый свой подвиг — победив самого себя, свои страхи и сомнения. На пути к «стольному Киеву-граду» , ко дворцу Владимира Красна Солнышка, Илья в одиночку побеждает целое войско, осадившее Чернигов. Вопреки уговорам жителей города стать черниговским воеводой, Илья решает продолжить свой путь в Киев. Он разгромил врагов не ради награды, а из сострадания к осажденным людям. Оказав черниговцам, Илья продолжает свой путь, следуя своему предназначению: сражаться со злом. Любой герой не был бы таковым, если б ему не пришлось на своем пути совершать героические поступки, наказывая разных злодеев. Первый из них, с которым пришлось вступить в поединок Илье Муромцу — Соловей-Разбойник. Если образ Ильи олицетворяет добрую силу, то Соловей-Разбойник — концентрация силы злой. В отличие от героя-богатыря, образ Соловья — полностью вымышленный, сказочный. Он вобрал в себя заботы русского народа, которому в конце X — начале XI веков, приходилось противостоять набегам степных кочевников. «Свищет злодей по-соловьему, кричит по-звериному, и от посвиста соловьего да от крику звериного трава мурава пожухла вся, лазоревы цветы осыпаются, темные леса к земле клонятся, а люди замертво лежат! » — в этих словах словно слышется дыхание степного ветра-суховея, несущего смерть и разруху. Победив Соловья-Разбойника, Илья привозит плененного злодея в Киев. Мне очень нравится эпизод, когда по настоянию князя Владимира, Илья приказывает Соловью-Разбойнику «свиснуть в пол-свиста» и все бояре, да и сам князь начинают прятаться со страху. По-моему, в этом эпизоде русские люди, передававшие былину из уст в уста, отразили свое отношение к власти и мнение о том, что никакой правитель не сможет защитить свое государство без поддержки народа. Илья Муромец совершает свои подвиги не ради княжеской награды, а ради Руси-матушки. В служении русскому народу он находит свое призвание. Потому-то, очутившись на перекрестке трех дорог, он едет в ту сторону, которая пророчит погибель. Но могучему богатырю «смерть в бою не писана» . «Повернул коня старый казак Илья Муромец и поехал в стольный Киев-град нести службу ратную, биться с ворогами, стоять за Русь Великую да за русский народ! » Этими словами заканчивается один из пересказов былины об Илье Муромце и Соловье-Разбойнике. Но на самом деле, это не конец, а только начало ратного пути легендарного богатыря, удел которого — вечно сражается со злом, воплощенным в разных обличьях. выбери что-нибудь из этого...
В фольклорном образе Пугачева легко обнаруживается его историческая основа. В преданиях исторически правдиво зафиксированы основное направление борьбы — против бар-помещиков, дворян-заводчиков, царских чиновников, и социальный смысл ее — за трудовой народ и его интересы. Определяющей чертой образа является тесная связь с народом. Если «вольные люди» в своей одиночной борьбе против эксплуататоров пользуются, главным образом, моральной поддержкой трудового народа, если Ермак (и даже Степан Разин) народных преданий опираются на сравнительно небольшую количественно «вольницу» , «дружину» , то Пугачев в своих действиях опирается на значительно более широкие народные массы, которые не только морально поддерживают его, но и активно действуют сами. Пугачев — предводитель восставшего народа.
По тесной связи с народом, по силе выражения народных интересов Пугачев в уральском дореволюционном фольклоре выделяется из образов борцов за социальное освобождение. Подобное изображение Пугачева свидетельствует о выросшем народном самосознании, о сильной стороне его в попытке разрешить вопрос о взаимоотношениях восставшего народа и вождя. Образ Ермака — воина-завоевателя складывается в уральском фольклоре в ту пору, когда была жива традиция ранних, в значительной степени, мифологических преданий. Естественно поэтому, что Ермак борется с волшебными людьми, загоняя их в гору. Место волшебных людей в варианте сюжета занимает легендарная Чудь. Но функция образа везде одна и та же: герой борется против врагов.
В фольклорной биографии Ермака имеются контакты с фольклорной биографией других героев. Так, о Чингизхане в татарских преданиях рассказывалось, будто он произошел от незнатной породы, начало известности его приписывают разбойничеству, определяют его профессию
Дане дослідження присвячено темі помсти у трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет". Підводячи підсумок нашого дослідження, ми дійшли висновку, що творчість генія світової літератури Вільяма Шекспіра є апофеозом не лише англійської ренесансної літератури, але й одним з найцінніших творчих внесків у всесвітню літературу та культуру взагалі. Творчість Шекспіра дала поштовх для розвитку різних галузей мистецтва, адже вона склала фундамент для численних робіт великих художників, музикантів, акторів, поетів, письменників, філософів тощо.
В своєму дослідженні ми розглянули шлях Шекспіра як людини та митця, а також проблему помсти у найвидатнішій трагедії усіх часів - "Гамлет, принц данський". Ми розкрили такі поняття, як "трагедія" і "помста", проаналізували композицію твору та зясували джерела, з яких В. Шекспір черпав сюжет для своєї трагедії, а також розглянули образ Гамлета з позиції різних дослідників.
В результаті проаналізованого матеріалу ми дійшли до наступних висновків:
Питання і проблеми, що хвилювали самого Шекспіра, знаходять відображення у його творчості, хоча не на кожне своє запитання драматург знає відповідь - деякі залишаються риторичними.
Жанр трагедії створено, аби очищати душу, тобто приносити катарсис. Трагедія Шекспіра - могутня не лише з точки зору майстерності у драматургії, а й у емоційному плані. Палітра емоцій читача коливається від співчуття до справедливого гніву, від вболівання за героїв до сорому за їх вчинки.
Трагедія "Гамлет", попри численні розгляди та аналізи, потребує подальшого вивчення не лише як звичайна частина творчої спадщини генія, а й як окремий літературний вимір, створений Шекспіром з певною метою. Цей твір наповнений філософією та підтекстами, які можна трактувати по-різному, і кожне трактування має право на існування, а також кожне нове трактування може стати цілим відкриттям у шекспірології та літературі взагалі.
Головний герой трагедії, Гамлет - не просто принц з тягарем відповідальності, це, насамперед, людина на роздоріжжі, де кожен із шляхів веде в лиховісну невідомість. Образ Гамлета - це образ людини у пошуку, це філософ, що живе у кожному з нас, і Шекспір дозволяє читачеві зазирнути у власну душу, коли той оцінює дії героя чи звертає увагу на ті чи інші слова Гамлета. Таким чином, кожен може знайти у принці данському щось близьке - можливо, цим великий драматург підкреслює особисту драму кожної людини, народженої на цей світ.
Проблема помсти у трагедії "Гамлет" висвітлюється у всій її масштабності, а проте вирішення цієї проблеми не запропоновано. Шекспір не навязує своєї думки з цього приводу, залишаючи читачеві простір для роздумів над "вічним питанням". У нашому дослідженні ми порівняли християнську та язичницьку точки зору, а також представили зразки християнських та язичницьких мотивів, що зустрічаються у сюжеті трагедії.
Таким чином, ми розглянули тему помсти у трагедії "Гамлет" В. Шекспіра, спираючись на сам текст та раніші дослідження, і дійшли до висновку, що помста несе у собі небезпеку небажаних наслідків та не приносить очікуваного полегшення.