Міо та його тато дуже добре порозумілись , тато завжди дарував Міо свою любов, теплоту, щірість, та подарунки, він не забув про всіх своїх друзів, й старався надсилати їм пошту. Міо дуже сумувам за своїми друзями. Міо вирішив запропунувати зустрітися з друзями. На наступний день вони відповили "Звісно!" , у настій пошті Міо за пропунував зустрітися через три дні о 14-ій, біля палацу. Три дні поспіль вони не присилали пошту. Міо звісно хвилювався, й тато його підтримумав. Міо вирішив вийти на двір палацу, як побачив своїх друзив з далеку. Він дуже зрадів. Коли він підбіг до них, вони відразу кинулися в обійми. Вони були дуже раді, але вони не довго були в Країні Чужинецької. Через недилю вони поїхали. Міо знову сумувам. Але вони написали йому що раз в місяц будут приїзджати і Міо зрадів.
Главный герой Мцырь-подкидыш.
Все свое детство прожив в «четырех стенах» монастыря.
И вроде бы уже привыкший к такой жизни,он решается на побег.Только тогда он смог бы увидеть всю красоту природы.И лишь тогда он стал чувствовать себя свободным.
«В то утро был небесный свод
Так чист,что ангела полет
Он так прозрачно был глубок,
Так полон ровной синевой!
Я в нем глазами и душой
Тонул…»
Но пробыл он на свободе всего три дня.
За это время Мцырь впервые влюбился в прекрасную грузинку.Её песня,бедный наряд,весь ее облик казался беглецу совершенным.Не забыв о своей цели – пройти в родную сторону,он отказывается от разговора с ней.
Вступил в бой с барсом,и в схватке показав всю свою силу и храбрость,победил его.
«Как будто сам я был рожден
В семействе барсов и волков»
Так и не исполнив свою мечту,Мцырь погиб с ней.
Я думаю,что автор пытался добавить к главному герою то,что он испытывал сам с самого детства – любовь к Кавказу.